Пастирське послання від Януковича

«усьому православному світу»

Пастирське послання  від Януковича

Грунтовний знавець історії нашого краю і активний публіцист Йосип Кобаль наприкінці грудня опублікував у "ФЕСТі" (№50 від 23.12.10) свою чергову історичну розвідку "Mission impossible?",  доповнивши її мапою, на якій жирною лінією безнадійно розділено схід і захід Європи. Найболючішим є не стільки сам факт, що цей континентальний розлом пролягає по західному рубежу нашої землі, скільки те, що він кардинальним чином розмежовує нашу ментальність з ментальністю  наших найближчих сусідів, які живуть у кілометрі-другому від нас. І цей поділ на європейськість та азійщину наочно продемонстрували нам українські очільники у минулі новорічні та різдвяні свята.

Розважальні програми, які цьогоріч на свята транслювали українські канали, створили гнітюче враження. Цей безкінечний шабаш сердючок, потапо-звєрєвих уперемішку з філями та всеможливими "поющими трусами" з двомовними ведучими а-ля Штепсель–Тарапунька, спрямований не лише на подальшу примітивізацію українського загалу (він же – електорат), а й на нав'язування йому комплексу меншовартості та вирізнення на цьому тлі маленьких людей величі титанів, що міцно тримають владу.

Свою азійську суть українська влада не зуміла викоренити впродовж 20 літ незалежності навіть у такій дрібниці, як зустріч Нового року та Різдва. Жодних святкових привітань з телеекрана лідери європейських країн, у тім числі й наші постсоціалістичні сусіди, за кілька хвилин до зміни року чи приходу Різдва не роблять. У їхньому новорічному ефірі звучить національний гімн, а далі – салюти та концерти. На Різдво – взагалі камерна, майже родинна обстановка. Там влада вважає недоречним дратувати з телеекрана своїх громадян у дні душевного спокою та  благодаті. У нас була десятирічка бурмотіння Кучми, п'ятирічка мимрення Ющенка, а тепер маємо період ахінеї від Януковича.

Так, саме ахінеї, бо зміст того, що наговорив українцям Президент В.Яну¬кович у Святвечір, взагалі волає кричущою незграбністю та дрімучим примітивізмом. "Господь дав нам ласку дочекатися і цього року того визначного вечора, коли всі православні християни з надією вдивляються в небо, де сходить Різдвяна зоря. Зоря, що сповіщає про народження Божого Сина. Я щасливий, що в ці хвилини ми разом, увесь православний світ, славимо Дитя Господнє і з вірою та любов'ю дивимося в перспективу нового року, який, ми маємо надію, принесе нам усім багато радості, здоров'я, мир і благодать на нашу землю", – побажав нам президент. Однак глава Української держави чомусь "забув", що в Україні 7 січня Різдво Христове відзначають не лише православні, а й вірники Греко-католицької церкви, яких у країні понад 5% населення. Чи, може, це маленька помста за те, що мало хто з них голосував на виборах за Віктора Федоровича? Якщо так, то хіба це по-християнськи?

Оскільки теза про "весь православний світ" повторена аж двічі, то це не обмовка і не описка спічрайтерів. Це – спроба відлучити від православ'я приблизно п'яту частину православних християн і більшість православних патріархів, включно із Вселенським, які відзначають Різдво Христове 25 грудня. Йдеться про Антиохійську, Олександрійську, Кіпрську, Болгарську, Румунську, Елладську і низку інших православних церков, про православних Болгарії, Польщі, Словаччини, Греції, Румунії, Сирії, Лівану, Єгипту й інших країн. Ба більше: Віктор Янукович відлучив від православ'я і частину вірних Російської церкви. Бо ж, скажімо, Латвійська православна церква Московського патріархату ще з 1920-х років чинить різдвяні богослужіння щороку 24 і 25 грудня (див. Вікіпедію — В.І.).

Постає закономірне запитання: як народ має оцінювати  інтелектуальний потенціал самого лідера нації (до речі, професора), разом з багажем знань цілого конклаву його іменитих радників, якщо він у Святвечір наплів нам стільки дурниць? А може, вони просто тримають своїх співвітчизників за кінчених дурнів?

Василь Ільницький, Закарпаття онлайн.Блоги
13 січня 2011р.

Теги: Янукович, православний, ментальність,

Коментарі

vellorn 2011-03-16 / 23:45:00
Парвду треба знати всім. Нас продає наша шановна влада

vellorn 2011-03-16 / 23:43:00
Це не спам! Допоможіть http://volodek.ru/?q=node/18

Лель 2011-02-23 / 19:19:00
ооо... ільницький уже ганить Ющенка... все і вся...вишиваночку зняти би варто, а на голівку щось кругленьке начепити... почати зміни потрібно із себе а потім моралізуванням займатися... хоча уже пізно мабуть пізно

KK 2011-01-15 / 22:29:00
Добре що 'вождь' країни не кланявся біля ялинки, чи як він говорить, віля 'йолки' :-)

Віктор 2011-01-14 / 00:27:00
Можливо тоді треба і гімн вилучити: козацького роду не є греко-католицькі проводарі, бо козаки...
Ще справвжій православний світ - це там де святкують 7 січня. це країни, де переважає православне населення!!!

ІВАН 2011-01-13 / 23:01:00
Василю, ти ще забув ще наступне:
В. Януковіч:
"Дорогі сестри і браття!" (Не буду коментувати, що, на мій погляд у нього браття тамбовсгіє волки, чи "братани" а не ми, однак, навіть, якщо "правосславниый президент" прагнув піддуритися "под вєрюющего", то треба було казати "брати і сестри", бо така традиція. Тут не грає "дамі і гаспада", де особу жіночої статті необхідно класти на перший план.

сорри 2011-01-13 / 22:43:00
Про це говорять - незалежно один від одного - всі, хто чув це державне посміховисько...

читач 2011-01-13 / 20:19:00
Чимало думок, речень, написані у тексті Ільницького, я читав кілька днів тому на сторінці одного блогера "УП".
Як це розуміти, пане Ільницький?

тр 2011-01-13 / 15:37:00
Ну то й що. І так многим було ясно, що президента в країні немає.
Є лиш механічний болванчик, заводна іграшка - привіт Салтикову- Щедріну з його Історією міста Глупова.
Нагадування всім, хто проголосував за цих недопрофесіоналів. Професіонали вони тільки в розбоях та грабежі. При всій відсутності вибору. Лоханулися.

/ 1Павло Богдан: «У Словаччині дуже мало об'єктивної інформації про життя в сучасній Україні»
Сталінські табори не зламали силу духу міжгірця Василя Бряника
/ 5Як Дні «Дня» йшли до Ужгорода
/ 1Друга світова – особистий рахунок
/ 4Погрози розправи за підтримку Майдану змусили Саманту Рац покинути батьківщину
/ 2Чи буде в Ужгороді єдиний культурний центр?
/ 2Тарифомор
/ 7Місцями життя і звитяги Ференца Ракоці ІІ
Сорок днів без «Скіфа». Пам’яті Олега Сидора
/ 9Апостол непереможного духу
/ 7Віталій Постолакі: "Ми сподіваємося лише самі на себе"
/ 3Два кольори на полотні життя
Досі не реабілітований...
«Я отримав повістку в день свого народження...»
/ 4Хто розгатить «Тису»?
/ 6Самоочищення як запорука поступу
/ 5Що за ґута, що за фрас зворохобила «Домбас»?
/ 14 «Лишь бы не было войны…»
/ 1„Не ридать, а добувати, хоч синам, як не собі...”
/ 6Від батька – до сина-4
/ 4Від батька – до сина - 3
/ 6Від батька – до сина-2
/ 4Від батька – до сина
/ 6Азійське нутро, або Чому ми не Європа?
/ 11Бізнес на свободі
» Всі записи