Грунтовний знавець історії нашого краю і активний публіцист Йосип Кобаль наприкінці грудня опублікував у "ФЕСТі" (№50 від 23.12.10) свою чергову історичну розвідку "Mission impossible?", доповнивши її мапою, на якій жирною лінією безнадійно розділено схід і захід Європи. Найболючішим є не стільки сам факт, що цей континентальний розлом пролягає по західному рубежу нашої землі, скільки те, що він кардинальним чином розмежовує нашу ментальність з ментальністю наших найближчих сусідів, які живуть у кілометрі-другому від нас. І цей поділ на європейськість та азійщину наочно продемонстрували нам українські очільники у минулі новорічні та різдвяні свята.
Розважальні програми, які цьогоріч на свята транслювали українські канали, створили гнітюче враження. Цей безкінечний шабаш сердючок, потапо-звєрєвих уперемішку з філями та всеможливими "поющими трусами" з двомовними ведучими а-ля Штепсель–Тарапунька, спрямований не лише на подальшу примітивізацію українського загалу (він же – електорат), а й на нав'язування йому комплексу меншовартості та вирізнення на цьому тлі маленьких людей величі титанів, що міцно тримають владу.
Свою азійську суть українська влада не зуміла викоренити впродовж 20 літ незалежності навіть у такій дрібниці, як зустріч Нового року та Різдва. Жодних святкових привітань з телеекрана лідери європейських країн, у тім числі й наші постсоціалістичні сусіди, за кілька хвилин до зміни року чи приходу Різдва не роблять. У їхньому новорічному ефірі звучить національний гімн, а далі – салюти та концерти. На Різдво – взагалі камерна, майже родинна обстановка. Там влада вважає недоречним дратувати з телеекрана своїх громадян у дні душевного спокою та благодаті. У нас була десятирічка бурмотіння Кучми, п'ятирічка мимрення Ющенка, а тепер маємо період ахінеї від Януковича.
Так, саме ахінеї, бо зміст того, що наговорив українцям Президент В.Яну¬кович у Святвечір, взагалі волає кричущою незграбністю та дрімучим примітивізмом. "Господь дав нам ласку дочекатися і цього року того визначного вечора, коли всі православні християни з надією вдивляються в небо, де сходить Різдвяна зоря. Зоря, що сповіщає про народження Божого Сина. Я щасливий, що в ці хвилини ми разом, увесь православний світ, славимо Дитя Господнє і з вірою та любов'ю дивимося в перспективу нового року, який, ми маємо надію, принесе нам усім багато радості, здоров'я, мир і благодать на нашу землю", – побажав нам президент. Однак глава Української держави чомусь "забув", що в Україні 7 січня Різдво Христове відзначають не лише православні, а й вірники Греко-католицької церкви, яких у країні понад 5% населення. Чи, може, це маленька помста за те, що мало хто з них голосував на виборах за Віктора Федоровича? Якщо так, то хіба це по-християнськи?
Оскільки теза про "весь православний світ" повторена аж двічі, то це не обмовка і не описка спічрайтерів. Це – спроба відлучити від православ'я приблизно п'яту частину православних християн і більшість православних патріархів, включно із Вселенським, які відзначають Різдво Христове 25 грудня. Йдеться про Антиохійську, Олександрійську, Кіпрську, Болгарську, Румунську, Елладську і низку інших православних церков, про православних Болгарії, Польщі, Словаччини, Греції, Румунії, Сирії, Лівану, Єгипту й інших країн. Ба більше: Віктор Янукович відлучив від православ'я і частину вірних Російської церкви. Бо ж, скажімо, Латвійська православна церква Московського патріархату ще з 1920-х років чинить різдвяні богослужіння щороку 24 і 25 грудня (див. Вікіпедію — В.І.).
Постає закономірне запитання: як народ має оцінювати інтелектуальний потенціал самого лідера нації (до речі, професора), разом з багажем знань цілого конклаву його іменитих радників, якщо він у Святвечір наплів нам стільки дурниць? А може, вони просто тримають своїх співвітчизників за кінчених дурнів?