Вузькоколійна дорога Боржавської долини.Частина І. Історія

Мідянка 2010-07-19 / 19:09:00
Це вже другий матеріал про вузькоколійки в блогах ЗО . "Кушницька Анця " , слава Богу , неушкоджена .Правда , треба писати адекватну мадярську транслітерацію Береґсас , бо "саз" - це сто , а сас - це сакс . саксонець , сасин .Приборжавське не було Долґо , а Заднє , угорці спотворювали на Зарньо . А так все дуже добре . Ще є много про залізничне сполучення різних державних "прижимів" у Закарпатті , але це вже інша тема , інша колія , ваґань ...

Денис Добра 2010-07-06 / 13:05:00
Кришенику.. дуже файно написано !Дякую!

Кришеник 2010-07-05 / 13:07:00
Вузькоколійка з древнім химерним іменем "Кушницька Анця" спочила в старості. Тихо відійшла од життя, непомітна й необтяжна для оточуючих, затихла без стогону і зітхань. Ніхто не завважив вчасно, коли зі старечою покірністю вляглася вона своїм змалілим, отрудженим тілом в щебенисту тверду землю, донині ще пахливу бабці отим приємним іржистим масляним запахом її молодості. Швидко обклало стару бур'яном, укрило дрібною трухою буденності.

Але ж я пам'ятаю її живою, щасливою у своїм робочім служінні, ба навіть іноді рвучкою в бігу. Було це дитинство. Далекі 60-ті роки. Частенько плелися ми разом її неквапною ходою, повсівшися на твердих і шерхатих вагоннях лавицях, отак добираючись від Білок до Іршавської музшколи. То все було краще, ніж очманіло бігти з пасажирським натовпом услід норовливому довжанському автобусу, що чомусь передумав зупинятися й зрадливо крався поруч дрібним рухом, щоб потім, давши газу, на вкінець віддати усім нам наповсідливим набуту злість, відхаркнути ворожій юрбі ядучим бензиновим димом. Тоді вже автобус втікав од знавіснілих з усією можливою для себе прудкістю, насторожений і неповороткий, геть розтовстілий і напресований зсередини спітнілими людськими тілесами.

У ті часи прижимисті й хазяйновиті білчани будилися дочасно літніми грибними ночами, щоб встигнути повлізти в котрийсь зі шести її вагонів, і так затемна добратися до хащистих призаднянських лісів, де в ранковиму присмерку йшли їм до рук сусідські біляки, козарі й черленяки.

Ще один давніший дитячий спомин - я з молодшим братом та поки молодими батьками, веземося на відкритій платформі до Лисичева, перевозимо пасіку до полонинських трав і солодких медів. Облягав мене вигинливий на повороті паровозний дим, чомусь такий приємий і заманний, як запах дорослого світу. Тим димом рятувалися пасажири від наповсідливої затурканої бджоли, що по черзі лякала кожного. Кругом сиділи незнайомі, лишень бо не чужі, а привітні люди, зі своїми товканами і кандирями, вони дуже міцно тримали в ногах міхи з квикливими поросятами та позняті з літнього тепла кожухи, згодом ті жінки, ба навіть чоловіки зосталися в обдуваних вільним повітрям буденних, та все одно вишиваних верховинською чорно-білою вишивкою сорочках. Запах того диму позмішався мені зі старозавітними запахами молока, домашньої худоби й сирних овечих будзів.

Залізниця мого дитинства й теплого, теплого літа. Її більше не буде. Хіба що знайдеться якийсь замінник - для туристських забавганок. Ото зосталося тільки попрощатися. Сказати про пам'ять і вдячність.

Денис Добра to Дідо 2010-07-05 / 10:25:00
... саме так і було.Не зважаючи на військові події нікому і вголову не приходило нищити залізничне сполучення. Простіше кажучи на ст.Хмільник знаходилася фінансова служба (таможня) і частина до Кушниціи та Виноградова була в одному підпорядкувані , а до Берегова - в іншому.Це історія.

Дiдо 2010-07-04 / 21:12:00
16. 03.1939р. під час набуття Підкарпатською Руссю автономії були спроби створити самостійні @ Карпато-українські @ залізниці , на перешкоді яких стала Друга Світова Війна.



Да, из текста слова трудно выкинуть, но... вставить - ПОЖАЛУЙСТА!!!

Шоб 2010-07-04 / 03:58:00
За Мадярів строєна.За Чехів продовжувана.За СССР продовжувана. За часи вільної України РОЗКРАДЕНА.Товариші Українці,кого будемо називати злодійом.Мадярів?Чехів?чи Руських ?

Faust 2010-07-03 / 16:14:00
Боляче читати все це... А де ж наші "славетні" закарпатські турфірми, що весь час і всюду хвалятьтся своєю "другою Швейцарією??" Невже зараз у нас на Закарпатті так легко і зручно людям переміщатись по області, що зроблене сто років тому австро-мадярами слід все руйнувати ?? І господаоські вантажі дешевше і екологічно безпечніше перевозити автотранспортом??? Де ж ви ледіди-різаки-гавашії..,що так дуже люблять закарпатців і всю Україну?? Один тільки С.Аржевітін десь "стирив"" старий паровоз і вагон і "побудував" в Колочаві вузькоколійку (де її ніколи не було!) довждиною біля 396 сантиметрів!.. І то лиш для того, щоби прославитись... Господарі (недолугі) Закарпаття, тікайте з області поки всіх вас народ не....!