А що далі?

Сякоє 2018-03-09 / 09:39:45
ІСТОРИКО-МИСТЕЦТВОЗНАВЧА ДОВІДКА

ГОРЯНСЬКА РОТОНДА,

ЦЕРКВА ПОКРОВУ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ



Сучасна церква Покрови Пресвятої Богородиці, відома як Горянська ротонда[1], в інших джерелах згадується як костел св. Анни[2] та церква св. Миколая,[3] хоча виглядає так, що найдавніша присвята храму була св. Івану, та яка згадується у 1409 р.[4] Сучасна споруда складається з двох різних за часом частин: власне ротонда, яка у літературі переважно датується ХІІ–ХІІІ ст.,[5] та добудованої витягнутої нави, датованої добою готики – XІV-XV ст. Ротонда (сучасне святилище) – кругла у плані будова, в товщину стін якої (2–2,5 м) врізано шість апсид, перекрита куполом, що спирається на шестикутний барабан. Зовні барабан прикрашено цегляним орнаментом у вигляді поребрика.[6] Зазначений пояс є реконструкцією архітектора Отто Стегло, яку він, вірогідно, здійснив на підставі збережених фрагментів.[7] На шестикутному барабані збереглося шість віконець, одне з яких виходить на горище нави. Товща стіни споруди також прорізана двома вікнами, з яких автентичним є тільки східне, а південне – пізнішого походження. У 1921 р. на південному боці ротонди біля замурованого порталу існувало ще одне вікно, форма завершення якого стрілчата (на сьогодні замуровано).[8] Беручи до уваги сучасний стан споруди, складається враження, що основним джерелом світла у храмі були саме вікна барабану, що вказує на інші конструктивні вирішення, аніж спостерігаємо у ротондах Кішзомбору та Корчі (Угорщина). Тому, незважаючи на схожість планів цих будов,[9] відносити споруди до одного типу не зовсім коректно.

Сьогодні існують різні версії щодо часу будівництва споруди, зокрема, є припущення, що будова належить до Х-ХІ ст., [10] проте використання цегли розміром 30х30х4,5[11] вказує на те, що вона товща за плімфу (27х31х3,5 см, наприклад, у Софії Київській). З цієї причини можна б датувати будову пізнішим часом, наприклад, ХІІІ ст.,[12] хоча, як твердять словацькі дослідники, форма цегли, чи навіть матеріал не дає належних підстав для датування споруди.[13]

На давніше датування могло б вказувати також цікаве зображення св. Юрія Змієборця у північно-західній консі ротонди, яке своїми формами скоріше відповідає стилістиці романського мистецтва. Романська вуглуватість форм зображення коня та вершника могла б вказувати на ХІІ ст., коли у Європі ще існують ознаки цього стилю. І це не суперечило б історичному тлу, бо романський стиль в Угорському королівстві залишався актуальним майже до кінця ХІІІ ст. Тому, виходячи з історичного контексту та опираючись на порівняльний аналіз, найчастіше сьогодні дослідники сходяться на датуванні цього об’єкта ХІІІ ст.[14] Певні застереження щодо систематизації та датування будови висувають дослідники, які окрім західних художніх впливів прагнули розгледіти і східні, візантійські впливи, опираючись, наприклад, на будови Вірменії та Сирії.[15] Зокрема представлена будова Х-ХІ ст. з м. Ані[16] у Вірменії за своїми конструктивно-просторовими особливостями близька до Горянської ротонди, проте матеріал та розміри храму помітно різняться.

Нава, споруджена у XV ст.,[17] хоча останні дослідження дозволяють датувати цю частину храму XІV ст. Нава проста, перекрита дощатою стелею, ознаки готики проявилися тільки у головному порталі (стрілчата арка) і в оздобленні лиштв порталу та трьох вікон південної стіни храму. Особливий інтерес викликає північний готичний портал, який на сьогодні замуровано. Ця частина споруди належить до типу однонавних храмів, характерних для верхнього Потисся. У XVІІІ ст. на західному фасаді було поставлено невелику барокову вежу.

Перші згадки про виявлення живопису у ротонді було опубліковано 1879 р. Велика увага до храму Національного комітету архітектурних пам’яток (Австро-Угорщина) з 1894 р. зумовила ретельне дослідження споруди, зокрема перші розчистки та замальовки тут зробив Отто Стегло. Це дало можливість у 1911–1912 рр. провести перші роботи з реставрації церкви та фресок. Тоді укріпили фундамент ротонди, зашили тріщини, почистили фрески, спорудили нову шоломоподібну покрівлю. У 1926 р., було проведено розкопки (на жаль, без жодних опублікованих висновків),[18] а в 1932 році здійснили ще одну реставрацію фресок; остання реставрація живопису у ротонді відбулась в 1960-1962 рр., коли було повністю розчищено забіли. Останні реставраційні роботи зі значними тонуваннями живопису у наві відбулися в 1992-1994 рр.[19] Сьогодні на різні етапи роботи реставраторів є неоднозначні погляди, однак завдяки останнім і маємо сучасну картину розвитку живопису у храмі.

Перше документальне свідчення про храм маємо з грамоти Амадея Або, який у 1280-х рр. із земель, що належали Ужгородському замку, виділив Невицьку садибу, до якої належали і Горяни. У 1334 та 1335 рр. Горяни згадані як парохія, що сплачувала 2 гроша папської десятини.[20] А це, у свою чергу, дає підстави говорити про ротонду уже у XІV ст. не тільки як про замкову каплицю.[21] Події, пов’язані з протестантськими рухами, також мали стосунок до церкви, вірогідно, що у тому часі вона буда забілена. Проте у 1644 р. храм згадується як католицький. Діючою церквою ротонда була до 1959 р., після чого була закрита. Після розчищення і реставрації фресок у 1966 році тут було відкрито філію Закарпатського обласного краєзнавчого музею.

З 1991 р. – це знову діюча греко-католицька церква Покрови Пр. Богородиці. Після 1991 р. церкву було оштукатурено новим тиньком на основі цементу, що призвело до затримки вологи у стінах. Це, у свою чергу, зумовило руйнування в’яжучого клею у фарбовому шарі, зумовивши осипання найціннішої частини будови – монументальних розписів XIV ст.

Тому було вирішено відвести стічні води від фундаментів будови та зняти цементову штукатурку, яку разом із покриттям бляхою дахів було зроблено без усякого погодження, нагляду і з порушенням охоронного законодавства, про що і було направлено листа в Міністерство культури України. Тому у відповідності до дозволу влітку 2016 р. археологами Ужгородського національного університету під керівництвом доцента Мойжеса Володимира було проведено археологічні дослідження. Тільки після цих робіт було виконано водовідведення від фундаментів будови. Після цього було знято цементну штукатурку зі стін, яка в деяких місцях доходила до 5 см. Таким чином, на сьогодні відкрито фундаменти ротонди та законсервовано частину давнього муру, який було відкрито на схід від будови, а для відновлення первісного стану будови залишається повернути вапняну штукатурку на стіни будови.

О. Масляник 2018-03-05 / 12:12:39
У спеціальному відділі з охорони культурної спадщини ОДА працює аж четверо працівників. Хотілося б прочитати розширений звіт про їх (без) діяльність. Те, що витворяє на Закарпатті московський паханат з уніятськими храмами, - злочин, за який треба притягати до відповідальності недовчених попів-руйнівників і байдужих чиновників. Але в ОДА бояться Мамасуєва...

Пропозиція 2018-03-05 / 09:31:55
Краще би "Просвіта" написала заяву про сепаратистьку програму "Русинська родина". Було би більше користі!

Знову В.Кобулей рекламує сепаратистів. Зокрема, ціла програма присвячена псевдоісторику-аматору Дмитру Попу, який послідовно заперечує український характер Закарпаття. І це все за державні кошти!

Авт. 2018-03-03 / 14:36:26
Довідка
У департаменті культури Закарпатської ОДА, згідно штатного розпису, функціонує спеціальний відділ з охорони культурної спадщини, у якому працює аж четверо працівників (очолює Т. Сопко). Бажаючі ознайомитися із тим наскільки грунтовні обовязки, відповідальність та права щодо охорони культурної спадщини, можуть це зробити, ознайомившись із Положенням про департамент - http://kultura.uz.ua/images/DOCS/Polozhennja_pro_DK.pdf