Гра в ПРАВДУ

Читачі, напевно, пригадують, як все помпезно починалося, коли у 2009 році після «конкурсу» по взаємній тоді згоді між гілками районної влади, які, якщо добре пригадуємо, очолювали Якоб і Любімов, на посаду редактора було обрано Василя Кіша.  На пенсію відправили стомленого часом і алкоголем комуніста Копчу, який тривалий час очолював друкарню, і створили виробничий комплекс, який об’єднав редакцію і друкарню під началом новообраного редактора з тим розрахунком, щоб газета сама на себе заробляла, плекаючи свою незалежність. До речі, заступником Кіша став не менш колоритний персонаж  і теж Копча, але інший - «вчитель Любімова», той, що обікрав дітей ВПУ і оббрехав Ренату.   

Під ноги колишнього активіста-комсомольця тоді постелили всі ресурси, бюджет району виділив небувалу фінансову підтримку, закупили нову оргтехніку, наслухалися планів про «світле майбутнє». Між іншим, Василь пообіцяв, що через рік-два вийде на самоокупність. Кішу тоді вірили, адже він був одним із творців нової іграшки - «виноградівського телебачення». І зовсім не тому, що місцеве телебачення було самоокупним. Там теж була ще та прірва. Просто в той час по пропагандистським можливостям і впливу на виборчий електорат з місцевим телебаченням могли сперечатися хіба що місцеві попи, які традиційно тримали і тримають пальму першості в цьому «бізнесі». До того ж Василь Кіш тоді носився з ідеєю: всі місцеві ЗМІ об’єднати в один теле-газето-сайто колгосп. Місцевим журналістам залишилося тільки  пов’язати червоні піонерські галстуки і влягтися на блюдце перед місцевими бонзами. Але машина часу тоді не спрацювала. Не тому, що встояли, просто вийшло як у Гамлета - «розпався зв'язок часу»… і прийшлося лягати в різні тарілки. 

Обіцянку  про самоокупність Василь, звичайно, не виконав. Як і комуністи не виконали обіцянки побудувати комунізм. Але була запропонована більш сучасна модель під назвою «АПЕТИТ». Тобто запити у Василя не те, щоб зменшувалися з часом, а стали ще більше зростати. Події почали розгортатися як прописано в методичці: на депутатських комісіях і в кабінетах засновників (де виділяють гроші) полилися бесіди про те, як щедро фінансують комунальні газети в інших районах, про те, яка газета стала «дуже цікавою», що з’явився новий дизайн, сайт, відвідуваність… А чому не купують і називають «Прапором комунізму»? Так це не до нас, ми ж про вас пишемо, ви і реалізовуйте загорнутий в газетний папір отой, як його, контент. Тобто підписуйте за бюджетні кошти поки громада спить. Тим самим якби пропонуючи: вкладайте, вкладайте, не пошкодуєте. Хто більше вкладе, той більше не пошкодує. Звичайно, Василь Васильович не розповідав, що в нього двоє дітей, яких потрібно женити, влаштувати, хижі побудувати… Та й у нас про таке і не говорять, це як би кожен розуміє між рядків. 

І воно все би так плавно і рухалося, якби не прийшов час нових виборів і … великих грошей. Прекрасний час нервової збудженості, чудовий час казкових очікувань. Василь якби продовжував вести себе як ласкаве теля, що дві циці ссе, але замовники різко забажали визначеності і відданості. Раніше так не було. Можна було косити під об’єктивність і друкувати матеріали всіх учасників виборчого процесу, тихенько пощипуючи травичку на різних городах. Звідки з’явився метал в голосі? Ми підозрюємо, що причина в тому, що в місті з’явився такий собі Артур Шерегі, земляк кремлівського альфа-самця. Не просто так з’явився, з’явився з певною програмою дій по досягненню певних результатів. Саме з його появою у звичній виборчій какофонії з’явилася ота жорсткість і брутальність. Ну і манера гегемона – Партії регіонів (повної креатури Москви), ніяк не передбачала маневру і ліберального сюсюкання. Тому і газета різко запрацювала в стилі BDSM (домінування, підпорядкування, потужна розпуста ...). Та так запрацювала, що у переважної більшості читачів волосся на лоба полізло. Мало того, що їхня районка стала схожа на один із багаточисельних блакитних біл-бордів, які оточили виноградівців з усіх сторін, полилася така екзистенція, що багато хто відчув себе Алісою в Задзеркаллі. Ви тільки пригадайте випуск, в якому Івана Бушка представлено як бога РА, через якого і сонце сходить, і все прекрасне і чудесне з Виноградівщиною відбувається останні 300 років. Витримати таке садо-мазо для звичайного журналіста без психофізичних наслідків майже неможливо. Василь Васильович вистояв. Стара школа.

Вибори Януковича в 2010 році всі, звичайно, проковтнули. Ви ж пам’ятаєте, що основні так звані політичні сили Закарпаття, трохи соромлячись, лягли під Януковича. Але настав 2012 рік - рік виборів у Верховну Раду, і в район прийшов інший Іван – Іван Балога. А газета повністю відмовилася друкувати агітацію кандидата в депутати Верховної Ради. Тут вже голова райради Любімов, який, нагадаємо, є ще й головою районної організації партії «Єдиний центр», змушений був діяти. Почалося гальмування фінансової підтримки комунальної газети. Був організований лист від різного роду районних осередків партій та громадських організацій, підконтрольних Балогам, з протестом щодо редакційної політики «Новин Виноградівщини». Районна рада створила депутатську комісію з депутатів різних фракцій, яка місяць перевіряла діяльність виробничого комплексу і виявила, що і металобрухт збувався, і гроші за оренду приміщень незрозуміло як обліковуються, і ряд фінансових та господарських порушень відбувся. Закінчилося все тим, що голова Виноградівської райради не поновив контракт з головним редактором, термін дії якого закінчився, якщо добре пам’ятаємо, 20 січня 2013 року. 

Почалася судова тяганина. Ми не станемо детально описувати, бо у свій час ми вже інформували читачів про перебіг цієї справи. Нагадаємо тільки, що незважаючи на відсутність контракту, Кіш продовжував працювати. Спочатку один із засновників - Виноградівська райдержадміністрація, яку тоді очолювала незабутня Тетяна Граб, видала розпорядження, в якому не погодилася з позицією райради і якби узаконила редакторство Кіша, але через короткий час це розпорядження було відкликано. Суди у Виноградові, потім в Ужгороді, знову у Виноградові, знову в Ужгороді, і, на кінець, судова справа потрапила в касаційну інстанцію до Києва. Якщо б перебування на посаді редактора після не поновлення контракту було  визнано незаконним, тоді Кішу довелося б окрім покарання компенсувати всю зарплату за 2 роки. Але суд в Києві став на сторону Василя, погодившись із рішенням Ужгородського апеляційного суду. Однак у 2013 році виникла ще й кримінальна справа, по якій була ініційована перевірка КРУ. КРУ  в свою чергу виявило  теж не мало порушень, які необхідно було компенсувати або редакції «Новин Виноградівщини», або тому, хто до цих порушень довів. У 2014 році редакція «Новин  Виноградівщини» подає в суд на колишнього свого редактора Василя Кіша. 

Ми були на кількох засіданнях цього суду. Хотілося почути аргументи Василя Васильовича. І ми їх почули. Це був незграбний лепет про те, що у всьому винен Любімов, який піддав редактора політичним переслідуванням. А те, що він самочинно (власним розпорядженням) собі нараховував кошти за інтенсивність (видно важко працював на бандитів) та інші надбавки, які йому було заборонено нараховувати відповідним розпорядженням, то він не знав, бо так було завжди, бо йому так казала Валерія Павлівна… І Василю якби не дуже й потрібні були ті кошти, але йшлося про принцип, про його людську спаплюжену гідність…. Ми тому й не описували оцю ганьбу, бо дуже вже жалюгідне видовище довелося спостерігати. Але зазначити необхідно наступне. Василь Кіш допустився найстрашнішого і найганебнішого гріха, який може вчинити журналіст. Він замість того, щоб писати ПРАВДУ, до чого покликаний журналіст, почав розповсюджувати БРЕХНЮ. Це все рівно, що священних, призваний проповідувати Бога, починає служити дияволу. 

Не так давно відбувся апеляційний суд в Ужгороді. Апеляційну скаргу, не погодившись з рішенням Виноградівського, подав Кіш зі своїм адвокатом Резуненком. Пропонуємо  витяги із ухвали  суду. 

«Вироком суду Василь Кіш визнаний винним у тому, що перебуваючи на посаді керівника - (редактора) комунального підприємства «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини», призначеного рішенням сесії Виноградівської районної ради від 29.12.2009 року №519 та відповідно до Контракту з керівником комунального підприємства районної ради від 20.01.2010 терміном дії з 20.01.2010 по 20.01.2013 роки (…) прирівняний до заступника голови районної ради і відповідно до ст.ст. 14, 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», маючи 9 ранг 4 категорії посадової особи органу місцевого самоврядування, будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, без рішення засновників : голови Виноградівської районної ради та голови Виноградівської районної державної адміністрації, у період часу з 20.01.2010 по 20.01.2013 , в порушення вимог (…) умисно, з метою власного збагачення, всупереч затвердженого штатного розпису, 19.01. 2010 р., видав та підписав наказ №3 «Про встановлення рівня інтенсивності оплати праці працівників КП «РРВК «Новини Виноградівщини»» на 2010 рік», встановивши собі рівень інтенсивності оплати праці на 2010 рік розміром 50%, в результаті чого протягом 2010 року Кіш незаконно отримав грошові кошти, як надбавку за інтенсивність праці в сумі 6594, 54 гривень,  а також у 2011 році підписав наказ № 2 «Про встановлення рівня інтенсивності оплати праці працівників КП «РРВК «Новини Виноградівщини» на 2011 рік», встановивши собі рівень інтенсивності оплати праці на 2011 рік розміром 50%, в результаті чого протягом 2011 року Кіш незаконно отримав грошові кошти, як надбавку за інтенсивність праці в сумі 16 116,14 гривень, які привласнив, обернувши на свою користь.»

«Далі, таким же чином, 05.01.2012 р. видав та підписав наказ №2 «Про встановлення рівня інтенсивності оплати праці працівників КП «РРВК «Новини Виноградівщини» на 2012 рік», встановивши собі рівень інтенсивності оплати праці на 2012 рік розміром 50%, в результаті чого протягом 2012 року Кіш незаконно отримав грошові кошти, як надбавку за інтенсивність праці в сумі 16 660 грн. 52 коп., які привласнив, обернувши на свою користь.»

«Продовжуючи у наступному році, 02.01.2013 р., видав та підписав наказ № 2 «Про встановлення рівня інтенсивності оплати праці працівників КП «РРВК «Новини Виноградівщини» на 2013 рік», встановивши собі рівень інтенсивності оплати праці на 2013 рік розміром 50%, в результаті чого за січень 2013 року Кіш незаконно отримав грошові кошти, як надбавку за інтенсивність праці в сумі 992 грн. 95 коп. , які привласнив, обернувши на свою користь.»

 « Таким чином, редактор комунального підприємства «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» Кіш за період з 01.07.2010 р. по 20.01.2013 р. незаконно привласнив грошові кошти на загальну суму 40 364,15 гривень, як надбавку за інтенсивність праці, що кваліфіковано за ч.2 ст. 191 КК України.»

«Цивільний позов Комунального підприємства «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» задоволено повністю.  Стягнуто з Кіша В. В. на користь Комунального підприємства «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» завдану матеріальну шкоду в розмірі 40 364,15 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення.»

Справа, як бачите, близька до завершення. Заплатить Василь чи не заплатить оті 45 тис, не так важливо. Може й не заплатить. Он Джанго Закарпатгазу 140 тис. грн. так і не заплатив. В кінці кінців можна з дружиною розлучитися, все на неї переписати, ходити, ховатися, як зазвичай це робиться в таких випадках (згадайте Поличка, Леньо…). Справа тут в іншому. Адже якщо б Василь друкував Балогу, то проблеми б і не було. Ніколи б Любімов не посмів (та й не захотів) міняти Кіша. Йому і більшості  тих, хто зараз при  владі в областях, районах, такі як Кіш якраз і потрібні. Звільняють їх і переслідують не через порушення демократичних принципів і процедур, а через вину перед господарем, або одним із господарів.

Більше того, справа ж, по великому рахунку, навіть не в Кішові чи Любімові, або хто там за ними стоїть. Справа у вас, дорогі читачі. Адже саме ви головний герой оцієї трагікомедії чи фарсу, загальні риси якої наспіх накидані в цій статті. Адже це ви замовляєте музику. Адже це вашими грошима розпоряджаються діючі особи в масках і без масок. Це вони вашими грошима, вашою інертністю, сервільністю та інфантильністю послуговуючись, впадають у гріх злодійства і брехунства. 

Вам не потрібна ПРАВДА, ось в чому справа. Вона вам потрібна ситуативно, і та, що вам підходить. Тому ви нічим не відрізняєтеся від Кіша, Любімова і т. д. А знаєте, чому непотрібна? Бо вона вас так само страшить і так само вам заважає, як їм всім. Ось гра в правду – скільки завгодно і в будь-якій кількості.  Якщо ще є можливість собі щось при цьому  викрутити. Це не звинувачення, Боже упаси. Та й хто я такий. Це констатація. А Е-декларація жива ілюстрація того, до чого ми з вами з нашою БРЕХНЕЮ всі дожили.  

Теги: правда, гра

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати