Диспут

Гроші і влада

Хочу поділитися думками і закликати до діалогу через засоби масової інформації всіх небайдужих.

Вчорашній мітинг у Виноградові (26.01.14 вариш Севлюш) надихнув мене взятись за ручку, як колись...

Було сказано на "віче" багато, але головного - ні! Свідомо чи як, покаже час. Наслідком цих катавасій у Києві і по Україні є вибори , а точніше участь ГРОШЕЙ у виборах усюди і у нас на Виноградів-щині. У виступі пана Олега Любімова не було головного : якщо на слідуючих виборах команда із Мукачева буде давати гроші на "скупку голосів", я від них відмовлюсь. Такий самий крок має зробити команда Бушка І.І. Ми всі виборці маємо теж дати собі слово не брати грошей за голосування, поряд із плакатом про совість у регіоналів має бути плакат про совість кожного виборця!

Коли гроші приймають активну участь у виборах, ми маємо спотворений результат, який потім хочеш змінити майданом, пікетом, штурмом і так далі... Треба усім нам відмовитись від формули Вибори+Гроші=Влада як неправильної, гріховної!

Якраз потрачена велика купа ГРОШЕЙ регіоналами і не дає теперішньому "гаранту" прийняти просте рішення і в кінці березня провести вибори депутатів і бирова Києва, а в кінці жовтня вибори ВР і Президента України. Дуже просто і по- людськи, але потрачені гроші не вернулись, а ще раз тратитись - безглуздо!

Вибори різних рівнів, референдуми по любому питанню - це є дієві інструменти демократії. Ми мусимо вчитись ними користуватись, інакше у Європу нам дорога закрита.

Роспопа Ярослав, с. Олешник (європейська назва ЕГРЕШ)

Запах і влада

Прочитав про запрошення Ярослава Роспопи до дискусії. Підтримую. Повинна бути дискусія. Відразу додаю свою лепту. Про гроші сказано гарно. Але хочу трішки поглибити і сказати про запах.

Під час виборів у свідомого і грамотного виборця надзвичайно загострюється нюх. І це добре. Бо коли починають буяти різні запахи, виборець повинен їх розрізняти.  Адже ті ж самі гроші іноді пахнуть бандитами, сусідніми країнами, власними меркантильними інтересами, родинно-кумівськими комплексами чи просто страхом. Людина зазвичай не хоче прямо говорити про ті запахи, які штурмують її сумління і вона вживає рятувальний дезодорант під назвою „СВОЄ”. Попшикає навколо і стається диво. Свої бандити починають виглядати набагато краще, ніж чужі, навіть в компанії мерів-корупціонерів, попів-фарисеїв, міліціонерів-оборотнів, продажних журналістів і всяких інших контрабандистів. Вони такі перспективні, такі багатообіцяючі. Сусідні територіально, національно і ментально  країни набагато краще виглядають, ніж своя, в якій живеш, бо ж своя не своя, зовсім не приваблива, корупційна, слабка, ні на що не придатна, тому думок про окупацію, евакуацію і, не дай Бог, депортацію набагато більше, ніж державного, громадянського і всякого іншого смішного і недоречного в такій ситуації. Додаткові пшик-пшик у вигляді ароматних грошей на розвиток русинства, подвійного громадянства та інших окупаційних заходів сусідніх країн остаточно гасять світло. І тоді вже в повній темряві ми чуємо гомеричний регіт і голос диктора Левітана врочисто промовляє: Янукович наш президент.

І тут  починається найстрашніше – нас накриває страшний сморід. Від природного нюху нікуди не дітися. Дія дезодоранту „Своє” припиняється, рідні болота булькають сіркою, а свої бандити-голуби,  які мало з рук не їли, мило махаючи ручкою піднімаються вгору і, як відмітив містер Магочі, починають на нас звідти паскудити.

Але тут, як цікаво відмітив колега, починається „катавасія”. Свіжим вітром подуло з Майдану. Сонце встало над Барикадою. І ми, що вже готові були проклясти свій нюх, свій національний, громадянський нюх, разом з людською честю, совістю, гідністю, навіки його позбутися, як це зробили „щасливчики” , що бігом розмістилися під сімейним столом крихти збирати, раптом в нього повірили... Не в гроші, не в казки, не в стабільність кладовища і слабкість свою, а у свій Гімн, свій Прапор, свій Народ повірили, у все те, що пахне Свободою та щасливою Долею. Та так повірили, що і кров свою готові проливати... і проливаємо.

Тому запах розрізняти обов’язково. Бо хто там скільки грошей витратив, звісно, дуже важливо, але не втратити нюх і рідний запах свого народу, своєї історії, своєї культури, своєї мови, набагато  важливіше. 

Європейському Егрешу від українського Виноградова палкий, братський привіт.

Володимир Мочарник

Теги: Майдан

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати