Вовки в овечих шкурах

Як і положено вовкам, займаються вони тим, що разом полошать череду, доводять до зубожіння, зневіри, страху і відчаю. Уважно слідкують, щоб  стадо не збунтувалося, і де хитрощами через телевізор та медіа, а де насиллям гасять шкідливі для себе настрої. При цьому ті, що в овечих шкурах, розповідають, які були погані вовки, які привели до пограбування і війни, і як їм тепер важко у пограбованій і воюючій країні воювати і господарювати. А перші вовки розповідають, як було добре при них, бо війни не було, не було такої ціни за долар, газ та електрику, і таким чином конкурують за можливість в подальшому дерти шкуру і пити соки. 

А коли і ті і інші збираються на свою псарню, і там разом святкують, відпочивають, мило обмінюються думками, досвідом, а часом можуть навіть домовлятися і брати  колег під овечу шкуру, для більш ефективної роботи над стадом, відрізнити їх одних від інших мама рідна не зможе.

Є ще місцеві вовки. О, у них цілий гардероб різних  овечих шкур: і русинська, і патріотична, і благодійна, і мадярська, і циганська, і румунська, і всяка, на всі випадки життя і напрями політичного вітру та національного колориту. Користуючись «домашніми стінами», вони успішно воюють за свою можливість  постригати місцеву черідку, і, знаєте, здається і не так гидко під тими ножицями, коли свій.

Ось така ситуація, мої дорогі колеги по українсько-закарпатському пасовиську. Що ж нам робити в цій ситуації? Не обирати вовків. Навіть, якщо їхня міць і фінансова спроможність здаються нам привабливими і переконливими. Нехай не бентежить вас те, що в цих «овечих» партіях попадаються порядні люди, які і до церкви ходять, і ні в чому негідному не помічені. Вони потрібні для легітимізації процесу, щоб казали: дивіться, які порядні люди з нами. При цьому, порядні і собі розраховують на трофеї, пояснюючи з-під овечої шкури, з яких благих намірів вони опинилися (їх запросили) в цих політичних бригадах, «з якими вони, насправді, нічого спільного не мають».  Ці люди несуть не меншу, а може й більшу відповідальність, бо через них багато хто спокуситься. 

Так кого ж в решті решт обирати? Нічого нового вам з цього приводу сказати не можемо.

Євангеліє від Івана 10 (10-14): 10. Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали. 11. Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці. 12. А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить. 13. А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці. 14. Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

Отже, будьте «своїми» і шукайте тих, хто добрий і має любов до рідної землі, до людей, які на ній живуть. Бо той має  силу більшу, ніж гроші та вовчі зуби. З цього приводу ще одна цитата від батька грузинських економічних реформ. Що, на жаль, дуже несвоєчасно нас залишив.

Каха Бендукідзе:

"Я погано знайомий з політичними віяннями в Україні, але поки до влади не прийдуть радикальні націоналісти, нічого не зміниться. Причому, радикали прийдуть не тому, що вони дуже хочуть бути при владі, а тому, що розуміють: ніхто інший не здатний зробити цю чорну роботу, вони працюватимуть в ім'я України – вибачте за пишномовність. Це дозволить країні стати на ноги. Без цього я не очікую серйозних поліпшень та змін. Потрібна людина-термінатор або група людей, які скажуть: "Нехай нас будуть лаяти, говорити, що ми погані, нехай у нас не буде політичного майбутнього, але ми врятуємо Україну".

На мій погляд, на це потенційно здатні тільки радикальні націоналісти. І не тільки в Україні, взагалі в світі на такі речі здатні тільки ті люди, які хворі національною ідеєю"

Розуміємо, як у багатонаціональному Закарпатті пролунають ці слова. Але мусимо з ними погодитися, бо це правда. 

Теги: націоналіст, Каха Бендукідзе

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати