А ще: не те, що припинення, а ще більший розгул корупції, особливо на митницях та і в інших структурах за велінням осіб, призначених за партійними» квотами, або таких, що посади собі купили у безпосередньому розумінні.
«Нова» (тимошенківська) влада не те, що бездарна (чи єдину симпатію наразі викликає А. Яценюк), а вже є гнилою, прагне не допустити жодних змін. Передусім тих, яких вимагав Майдан під час Революції, які були її метою. Складається враження, що у людей, котрі отримали владу у її результаті, є нестримне бажання збереження системи режиму Януковича у цілісності, лише із деякими новими очільниками. А як же Небесна сотня?
Тож принаймні поки-що є надія на П.Порошенка. Сподівання, що він таки виконає те, із-за чого піднявся Майдан.
Проведення необхідних змін, радикальних реформ можливе лише у випадку люстрації, вичищення управлінських ланок від януковичських кадрів. Аргументую на прикладі Закарпаття.
Уже неодноразово мова йшла про те, що на обласному рівні нашого краю не пройшло, практично, жодних очікуваних закарпатськими майданівцями змін. Помінялися лишень пару прізвищ очільників області (та й то Ледиду прогнав Майдан). Приблизно те ж саме на районних рівнях. Януковичські начальники низки (ще раз кажу, що мова йде таки про люстрацію – себто про очищення влади від найодіозніших осіб, а не «зачистку» всіх) управлінь, департаментів, інших структур влади, які були вірними режимові організаторами знущань над народом, що напочатках перепудилися, зараз заспокоїлися, знайшли, мабуть, спільну мову із «губернатором». Але, чи можуть ці люди змінитися?
Подумаймо! Абсолютно впевнений, що вони люто ненавиділи та й ненавидять Майдан, нашу Революцію, ностальгують за Януковичем. Гадаю, що не дай Боже, була б у нас та ж ситуація, що у Донецьку, чи Луганську, вони вчинили б те, що чинять донецько-луганські чиновники: зрадили б державі, всіляко б сприяли сепаратистам-терористам. Це ж саме те, що називають «П’ятою колоною революції».
Бути ліквідаторами корупційних схем, здійснення реформ вони не те, що не здатні – впевнений, що всіма силами будуть їх саботувати, дискредитувати.
Тож, сподіваюся, що новий Президент України, поруч із наведенням порядку на Сході держави, найголовнішим своїм завданням, передусім вбачатиме у «перезавантаженні», себто очищенні влади, що включатиме як перевибори Верховної Ради, так і люстрацію владних виконавчих структур.
А якщо цього не буде. Або не будуть йому цього «дозволяти»? Тоді допоможе Майдан. Не даремно він не розходиться. А ще згадуються неодноразові фрази сотників Національної гвардії, що воюють з терористами, які прозвучали в інтернеті та й ТБ: «Якщо і далі так триватиме, то після того, як наведемо порядок на Сході, - рушимо на Київ!». Зупинити ж колони батальйонів патріотів, а тим паче – впевнений, що зброю – візьмуть із собою, гадаю, не зможуть ніякі владні саботажники Революції. Втім, мабуть, - це дуже таки крайній варіант.