Шкільна освіта: досвід угорців

Вибір школи та запис до неї проходить саме у ці дні. У кожному дитсадку виділяють день, коли батькам роз’яснюють усі подробиці вибору та запису до школи. Їм пропонують заповнити анкету, в якій потрібно зазначити 3 шкільні заклади, до яких збирається вступати дитина. За нововведеним торік правилом, уже не абияку державну школу можна обрати: перевагу надають школі за місцем прописки. Цим самим Міністерство освіти вирішує питання  меншин та елітності шкіл. Але окремо від державних шкіл стоїть  особлива категорія навчальних закладів, запис до яких є вільним для всіх бажаючих. До таких шкіл належать, зазвичай, платні, приватні школи, Вальдорфські навчальні заклади та безкоштовні  церковні школи.

У мене, як педагога та матері двох дітей, була нагода особисто вникнути в діяль­ність саме таких шкільних закладів Ніредьгази. Днями побувала у Вальдорфській шко­лі. Це особлива школа зі своєю окремою педагогікою. Особистість дитини тут на першому місті, в класі, як мінімум, 10–13 дітей. Поточних оцінок тут не ставлять, але є загальне оцінювання дитини в кінці року, адже програми Міні­стерства освіти ще ніхто не відміняв.

Перевагу надають розвитку творчості дитини. Як хлоп­ці, так і дівчата малюють, вишивають, майструють, співають, адже, за Вальдорфською фі­лософією, нема нездіб­них дітей, тому діти тут розвиваються у всіх напрямках. Коли я побувала в такій школі, то мені здалося, що я потрапила в якийсь особливий світ, абсолютно далекий від сучасних пріоритетів. Діти не бігали хаотично у дворі, а за­ймалися з педагогами. Фойє школи нагадувало народний  образотворчий музей. Речі знаходилися в робочому хаосі. Так, свобода особистості тут відчувалася у всьому. Але і ціну за особливий підхід до дитини я теж запитала. На місяць вона становить у середньому 25000 форинтів (875 грн.), залежно від статку родини. Це не враховуючи харчування дитини. Додам, що в  рекламному проспекті було зазначено, що кожна сім’я сама вирішує, скільки їй платити  за своє осо­бливе чадо, але жодну дитину не відрахують із школи, якщо у батьків складеться важке матеріальне становище.

Я для своєї молодшої доньки перевагу надала церковній школі класичної євангель­ської релігійної общини. Церковна школа в Ні­редьгазі, як загалом у всій Угорщині, стоїть на особливому щаблі освітньої системи. Деякою мірою такі заклади в народі теж відносять до елітарних  чи закритих шкіл, в плані чи церковного статку, чи за соці­альною належністю парафіян. Офіційно кожна родина має право на вибір тієї чи іншої ЦШ, незалежно від релігійної приналежності. Я обрала школу не за якусь презентабельність (до речі, з-поміж усіх ЦШ класична євангельська школа найбільше потребує матеріальної підтримки), а за її місцерозташування, особливий родинний підхід до дитини та, звичайно, за релігійну освіту, якою була колись обділена в своєму соціалістичному дитинстві. Але, дякуючи, звичайно, своїм релігійним бабкам, все ж таки наше покоління мало хоч якусь уяву про інше, неатеїстичне світосприйняття.

У Ніредьгазі є  кі­ль­ка ЦШ різ­них релігійних громад. З-по­між них греко-католицька, римо-католицька, реформатська, класична євангельська та сучасна єван­ге­льська «Зі­бран­ня віри». Наразі будується нова шкі­льна будівля для гре­ко-католиків. Кожна релігійна община має власний дитсадок та, за можливістю, ще й початкову школу мистецтв. Мені вдалося побувати в релігійній бу­дівлі  общини «Зі­брання віри». Була приємно вражена модерною архітектурою самої церковної будівлі, прийомом, екскурсією по школі та музичною освітою дітей. Зразу видно, що община дуже дружна, діти та дорослі живуть одним життям. На жаль, через віддаленість я не змогла обрати цей навчальний заклад. Обрала той, що ближче до дому, та за рекомендацією вихователів дитсадка. Наразі не жалкую. Донька успішно пройшла вступну кампанію до класу з поглибленим вивченням англійської мови. Класична євангельська школа дає перевагу саме в здобутті знань з іноземних мов, у старших класах за вибором вивчається ще одна мова, з-поміж них і російська. Крім того, в школі діє багато гуртків (платних також), на яких дитина всебічно розвивається. Поряд із школою – міська музична школа, в якій успішно працює багато наших земляків.

Держава підтримує релігійні общини та їхні навчальні заклади, адже навчання в них безкоштовне. Також береться до уваги державна дотація на дітей (безкоштовні книги, харчування).

Чим краща така школа? На мій погляд, ЦШ має багато переваг перед державним закладом. (Наразі судитиму по конкретній євангельській школі, в яку ходить моя дитина). По-перше, ставленням до дітей та дітей до педагогів. По-друге, приналежність до общини дає відчуття сімейності, при цьому  родину чи дитину  не зобов’язують до присутності на загальноцерковних недільних служіннях, оскільки раз на тиждень учні разом з вчителями  присутні перед уроками на загальношкільному богослу­жінні. Це згуртовує всіх та вчить дітей повазі до дорослих. Шкільні урочисті свята також проходять у церковному примі­щенні, що дає дитині відчуття своєї належності до чогось вищого.  Ну і, звичайно, постійна щотижнева релігійна освіта не дозволяє ставити під сумнів існування Бога.

Як і кожен заклад, школа потребує матеріальної підтримки. Оскільки сама будівля є власністю церкви, то і її обслуговування є також на церковних плечах, що не завжди легко для громади. Тому раз на рік в школі проводять благодійні бали, а також дають пожертвування батьки. Наприклад, поточним питанням нашої школи є благоустрій шкільного двору, тому на загальних шкільних зборах було висвітлено план цього заходу, тобто звідки очікувати грошей. Розробили план. Батьки вирішили щомісяця здавати по 100 фт. (4 грн.) упродовж 4 років. Разом із грошима з благодійництва за 4 роки назби­рається потрібна сума. Ось таке відкрите хазяйнування.

Ще приємно вразив мене той факт, що вдома моя дитина почала благословляти їжу. Щоразу в школі перед та після їжі діти з вчителями  проголошують коротку молитву та подяку, разом співають церковні пісні. Життя в школі цим не обмежується, діти беруть участь у всіх інших шкільних заходах, олімпіадах, змаганнях. І хочеться думати, що з таких дітей виростуть порядні люди. Адже це кінцева мета всієї педагогіки. І якщо для угорців початкова релігійна освіта – норма, то це тільки завдячуючи самим угорцям, це їхній здобуток. Я запитувала у своїх угорських ровесників: а що було в них з релігійною освітою при  соціалістичному способі життя? Чую у відповідь, що в загальноосвітніх школах як  колись викладали дітям уроки віри (приходили різні священики, чи то вчителі релігії), так і тепер за бажанням батьків загальна школа дає можливість дитині, не виходячи з будівлі, отримати релігійну початкову освіту.

Таміла Пелехач

Теги: школа, Угорщина, Ніредьгаза

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати