"Це справді не жіноча робота", — зізнається ужгородська жінка-таксист

Жінка з 30-річним водійським стажем професію таксистки обрала не одразу. Закінчила Львівський залізничний технікум, потім навчалася у Дніпропетровському інституті залізничного транспорту. Опісля 22 роки пропрацювала начальником відділу контейнерних перевезень на залізниці. Згодом пішла в декрет з другою дитиною. Це було у часи, коли розпався Радянський Союз. "Пішла, а потім вже не повернулася... не взяли, — зізнається моя співрозмовниця. — Роботи не було, довелося піти працювати у службу таксі. Відтак вже 15 років я водій".

Пані Валеріє, професія водія не вважається жіночою. Цікаво, як реагують пасажири на те, що за кермом жінка?

— Жінки радіють цьому та ще висловлюють побажання, аби в Ужгороді почало діяти нарешті жіноче таксі. Я задумувалася над цим, та здається, що зробити це нереально. А чоловіки спершу дивувалися, а зараз багато хто з моїх клієнтів просить приїхати лише мене.

А як ваші рідні поставилися до цього вибору?

— Це справді нежіноча робота. Мене життя змусило. Я спробувала, і мені сподобалося. Сім'я поставилася до моєї роботи з розумінням. Ба, навіть більше, розпочинала свою діяльність разом з чоловіком. Впродовж 10 років ми спільно працювали, проте згодом йому запропонували іншу роботу. А мені тут подобається.

Розумію, що робота цікава, але професію таксиста відносять до п'ятірки найбільш небезпечних. Чи не важко вам?

— Працювати ні, а от їздити важко! По-перше, у нас дуже недисципліновані пішоходи переходять вулиці, кому і де заманеться. По-друге, самі власники автікок часто не вміють керувати ними. Тому виникає питання, де ж вони взяли водійські права?! Маршрутники — це взагалі окрема розмова! За ними потрібно дуже уважно слідкувати, тримати дистанцію. Тому я намагаюся не розслаблятися за кермом.

А в чоловічому колективі як вам?

— Чесно? Добре і злагоджено! Ми спілкуємося, допомагаємо один одному. Я завжди відчуваю уважне і шанобливе ставлення до себе. Мої колеги не забувають вітати мене на свята, а це не може не тішити!

Багато замовлень за день виконуєте?

— Працюю тільки вдень. Але роботу розпочинаю тоді, коли надходить виклик. Це може бути і о 6-й ранку! За роки нажила, так би мовити, багато постійних клієнтів. Тепер не смію їх підвести...

А як це позначається на вашому заробітку?

— Хто хоче працювати, той без заробітку не залишиться. Хоча доводиться складненько, бо моя автівка їздить на бензині, а це більш затратно, ніж на газі. Щодня і 100 гривень на пальне буває мало. Відтак треба розрахуватися з офісом, а все, що залишається, — мій заробіток. Близько сотні гривень за день. Але ж доводиться ще й обслуговувати авто...

За словами пані Валерії, в Ужгороді є близько десятка так званих "таксі на підборах", і всі вони в захваті від своєї роботи. Тому, найімовірніше, наше уявлення про цю професію склалося лише з того, що традиційно за кермом авто ми звикли бачити чоловіка. Часи змінюються, і сьогодні жінок дедалі частіше можна побачити як за кермом автомобіля, так у ролі директора потужного підприємства.

Анастасія Макара
 

Теги: таксі, таксист, робота, водій

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати