
Ужгород попрощався із 38-річним захисником України, лейтенантом Андрієм Григою. Військовий пройшов шлях від солдата до офіцера, двічі зазнавав поранень, але після лікування та реабілітації повертався до побратимів. Життя воїна обірвалося 12 листопада 2026 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Андрій Іванович Грига народився 19 травня 1988 року в Ужгороді. Навчався у школі №15 та Ужгородському науковому ліцеї. Вищу технічну освіту здобув в Ужгородському національному університеті за спеціальністю «Технологія машинобудування». У цивільному житті працював інженером-механіком у компаніях «Джейбіл», «Ядзакі» та «Сенденс».
Андрій любив гори, мандри, захоплювався гандболом та американським футболом. У 2021 році долучився до українського скаутського руху «Пласт». Став підбратчиком новацького рою «Сонячні Лицарі», допомагав організовувати табори, проходив вишколи та активно долучався до життя пластової спільноти Ужгорода.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії Андрій добровільно став до лав Збройних сил України. Службу розпочав солдатом у 15-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні 128-ї гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Військовий пройшов шлях від солдата до офіцера. У 2022 році отримав звання сержанта, 15 листопада 2024 року — молодшого лейтенанта, а рівно через рік став лейтенантом.
За час служби обіймав різні посади: був водієм, номером обслуги гранатометного відділення, старшим оператором безпілотних систем, начальником розвідки. Воював на Донеччині, зокрема захищав Бахмут.
Андрій двічі отримував поранення, проходив лікування та реабілітацію, однак щоразу повертався на фронт. Свою відданість побратимам він пояснював словами: «Я маю честь, я не можу покинути своїх бойових побратимів, я б собі цього не пробачив».
За мужність і відвагу військовослужбовця нагородили «Золотим хрестом», орденом «За мужність» III ступеня та іншими відомчими відзнаками.
12 листопада 2026 року офіцер групи розвідки штабу військової частини А1778 Андрій Грига загинув під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Захисника поховали з військовими почестями на Пагорбі Слави в Ужгороді.
У полеглого воїна залишилися дружина Євгенія, донька Юлія, син Назарій, батьки Іван та Оксана, брат, бабуся й дідусь.


.jpg)
