Думки про мову

Причин насправді є дуже багато. Нині розглянемо найбільш значимі:

1. Політичні. Партія регіонів йшла на минулі вибори з ідеєю цього законопроекту. Відповідно, вони мали на меті втілити цю ідею. Було очевидним, що рано чи пізно вони спробують «просунути» цей законопроект. Крім того, час вибраний для втілення цього задуму є блискуче вигідним для ПР – за 4 місяці до виборів. Бо це стимулювання активності російськомовного, проросійського населення України. Крім того цей законопроект є дуже вигідним Російській Федерації.

2. Суспільні. В тому, що цей законопроект став можливим в Україні, винна не лише Партія регіонів, в цьому винне все українське суспільство, яке допустило таку можливість. Відповідальність лежить на всіх нас. На тих, хто не пояснив цього своїм дітям і вони проголосували за «регіоналів» на виборах, на тих, хто були на минулих виборах не настільки переконливими як «регіонали», на тих, хто доклав не достатньо зусиль для розбудови громадянського суспільства в Україні, аби воно могло протистояти цьому, загалом на всіх, хто не достатньо любить Україну і свої приватні інтереси ставить значно вище, ніж інтереси суверенності Української Держави.

3. Ціннісні. А саме, проблема відсутності національної ідентичності в Україні. Запитаймо себе: чи можливим було би існування такого законопроекту (який підриває авторитет національної мови), скажімо, у Німеччині, Франції чи Великій Британії? Очевидною є відповідь: «Ні!». Чому? Бо демократичний устрій цих держав передбачає те, що людина будь-якої національності, віросповідання і культури може жити в їхній країні. Але кожна людина незалежно від етнічної, релігійної чи культурної приналежності мусить знати національну мову відповідної держави. Це усвідомлення є частиною національної ідентичності німців, французів та британців.   

Серед наслідків ключовими для України є 3:

1. Свідоме знищення зародків національної ідентичності українців.

Україна є унікальною державою, бо формування національної ідентичності відбувся в Україні хоча й у схожий з Європою спосіб, проте у в той же час – у зовсім інший. Науковці визначають різні підходи до формування національної ідентичності. Бенедикт Андерсон виділив релігію, розвиток капіталізму і національні мови ключовими чинниками формування національних ідентичностей у Європі. Така концепція виявилася дуже слушною для Європи. Українська національна ідентичність також в основі має мову. За останнє десятиліття українці мали не так багато шансів пишатися своєю країною. Були і є брати Кличко, які є беззаперечною гордістю України. Була Помаранчева революція, яка вперше з 1991-го року змусила згадати українців, що вони мають вибір і можуть самі вирішити свою долю. Звісно після було багато і негативного і позитивного, проте події 2004-го року теж були беззаперечним проявом патріотизму українців, можливість ідентифікувати себе зі своєю державою. І зовсім недавні події, а саме проведення в Україні футбольного чемпіонату «Євро 2012» теж стали чинником цієї ідентифікації. Згадаймо, скільки ми бачили людей в синьо-жовтому одязі, скільки діток розмальовувало свої личка в тризуби і прапори України, скільки автомобілістів завішували свої автомобілі прапорами!? Дуже й дуже багато. Футбол змусив наново реанімувати патріотизм в Україні. Тому цим законопроектом в корені вбиваються всі здійснені за 20 років незалежності України спроби усвідомлення українцями своєї національної ідентичності.

2. Геополітичний наслідок.

Мови національних менших, які за цим законопроектом мають можливість стати практично на один рівень з українською мовою рано чи пізно призведуть, до зміни кордонів України. Як результат призведуть до скорочення території України за рахунок впливу сусідніх держав. Аж до того, що Закарпаття відійде Угорщині, Волинська, Рівненська, Лвівська і Хмельницька області України до Польщі, Чернігівська до Білорусії, Крим, весь Південь України і Схід до Росії, Чернівецька область до Румунії. І що залишається? 4 області!?

3. Величезні фінансові затрати в разі підписання законопроекту Президентом.

За попередніми підрахунками реалізація законопроекту  "Про засади державної мовної політики" обійдиться в 5-17 млрд гривень із держбюджету. Просте запитання: невже в Україні немає, куди подіти ці гроші? Невже немає сфер в українській політиці, для яких ці гроші більш потрібні? За це будемо платити всі ми. Ви готові віддавати свої гроші на те, що не робить ваше життя кращим, а робить гіршим, на те, що не розвиває нашу країну, а вбиває її?

Нині вже написано багато аналітичних матеріалів, які покликані з’ясувати правові, політичні та економічні перспективи України, якщо закон все ж вступить в дію. Даний текст не претендує на істину в останній інстанції чи до професійності Правового висновку Центру політико-правових реформ щодо закону «Про засади державної мовної політики». Даний текст є поглядом громадянина своєї держави на явища, які в майбутньому можуть загрожувати цілісності та суверенності України. Цей законопроект ставить питання про те, яку Україну ми залишимо своїм дітям і чи залишимо взагалі!

Давайте думати…

Теги: мови

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати