Країна на паузі, або Місяць на роздуми Порошенка

Впродовж свого президентства він вибудовував систему управління країною таким чином, щоб остаточне рішення фактично в усіх питаннях приймалося ним.

З одного боку, це дає Порошенку оперативний контроль ситуації. Але є й інший бік. Залученість у вирішення маси тактичних питань позбавляє президента можливості грати у стратегічну гру.

Поступово через це небажання поділитись впливом Порошенко обростає усе більшою кількістю "заморожених конфліктів" усередині країни. Для їхнього вирішення банально не вистачає часу.

Крім того, ситуацію додатково напружують ще два фактори: гострий дефіцит на "лаві запасних" і постійний ріст апетитів оточення Порошенка. Перший не дає розібратись із багатьма проблемами, які є уже, а другий – постійно створює нові точки напруги.

Переформатування Кабміну, можлива заміна прем'єра Володимира Гройсмана, пошук стабільної більшості в Раді, питання НАЗК і НАБУ, оновлення ЦВК і Рахункової палати, заміна керівників Нацбанку і Фонду держмайна – це тільки головні проблеми, які треба вирішити.

Усі вони так чи інакше уперлись у волю Порошенка та його команди. Жодну із них не вдається вирішити одним махом, бо політичні торги потребують часу.

І влада цей час знайшла. Уже від цієї п'ятниці у країні фактично оголошено "місяць тиші".

Чотири тижні українські депутати працюватимуть в округах і комітетах, що фактично означає відпочинок для більшості з них.

Натомість для керівників держави, лідерів БПП і "Народного фронту", президента і прем'єра це буде місяць важких розмов, пошуків кандидатів і нового балансу сил.

Де-факто, для цього усю країну на 4 наступних тижні поставили на паузу.

Підвісити уряд

– Таке враження, що Іванчуку з-під столу наливали.

– Та ні, ти що? Він же постить, – жартували між собою журналісти, які залишали в четвер ввечері економічний комітет Ради.

На цьому засіданні комітет Іванчука рекомендував парламенту "взяти до відома" річний звіт уряду Гройсмана.

Замість виступу у парламентській залі зі своїм звітом, як це робив Яценюк, прем'єр Гройсман обрав "безпечніший" варіант – прозвітувати спочатку перед комітетом, де головує друг Яценюка Іванчук.

І це стало ще одним зайвим свідченням тенденції, про яку в кулуарах парламенту не говорить тільки лінивий: останнім часом "Народний фронт" став більшим союзником уряду Гройсмана, ніж "рідний" йому "Блок Петра Порошенка".

Чого вартувала лише заява на Безпековому форумі Арсенія Яценюка, який заявив, що Гройсман – "це найкращий прем'єр".

З вуст президента Петра Порошенка чи його оточення таких слів не звучало ніколи.

На засіданні ж комітету Іванчука не лунало жодної критики у бік уряду. Ба більше, друг Яценюка розхвалив кожного міністра.

"Насьогодні ви на вістрі фронту боротьби з популізмом. Йде хвиля на пенсійну реформу… Ви номер один. Я хочу сказати, поки міністром є Рева, то може бути піднята тільки зарплата, але не пенсійний вік. Всіх треба заспокоїти, і ви великий молодець", – нахвалював Іванчук, наприклад, міністра соцполітики Реву.

Загалом "звіт уряду в комітеті" нагадував зустріч старих добрих знайомих, які зібрались поділитись, чим займалися цілий рік.

Проте такий хід подій не був несподіваним. Ще кілька тижнів тому депутати БПП запевняли УП, що до Великодня ніяких рішень щодо перестановок у Кабміні ніхто приймати не збирається.

Не приховували вони й того, що зміни у календарному плані Ради, які утворили місячну "перерву", теж робились із прицілом на втрату урядом імунітету від звільнення. Цей час у владній верхівці планують використати, щоб про все передомовитись.

Причина, чому ці домовленості не можна провести уже зараз, банальна – коаліція не може гарантувати, що збере в залі 226 голосів. Байдуже, для підтримки Гройсмана чи для його звільнення.

Рішення не спонтанне. Ще місяць тому джерела УП в Кабміні та депутатському корпусі називали кількох міністрів, які опинились під загрозою вильоту.

Зокрема, мова йшла про міністра фінансів Олександра Данилюка, міністра інфраструктури Володимира Омеляна, міністра аграрної політики Тараса Кутового і віце-прем'єра Геннадія Зубка. Когось із них воліли б зняти депутати, хтось не задовольняє прем'єра Гройсмана.

Так само підвішеним лишається питання призначення міністром охорони здоров'я Уляни Супрун, до якої є претензії у частини парламенту, особливо в профільного комітету.

"Вона гарно все розповідає. Але ж і Юлія Володимирівна теж гарно говорить. Хочеться більше конструктиву – звідки гроші на реформу взяти, що ми зможемо гарантувати людям. Поки що Супрун нам цього не каже", – заявив УП один з лідерів президентської фракції.

Втім, питанням міністрів справа не обмежується. За інформацією УП від співрозмовників в оточенні Порошенка, в Адміністрації президента є питання особисто до Володимира Гройсмана.

Останнім часом у стосунках президента і прем'єра повіяло відчутним холодом. Гройсман, отримавши в руки реальну владу, поступово намагається вивільнитись з-під тотального контролю президента.

Останні місяці прем'єр почав перетворюватись у політиці на самостійну фігуру, яка, оминаючи АП, налагоджує прямі контакти з усіма групами впливу.

Часом Гройсман із людини, що виконує доручення Порошенка, стає людиною, яка задає тон. Так було, скажімо, із підняттям мінімальної зарплати до 3200 гривень, коли прем'єр не дав президенту часу "перехопити" ідею. Гройсман вийшов із нею на публіку сам, як з ініціативою уряду, змусивши Порошенка давати свої "розпорядження Кабміну" вже постфактум.

За словами співрозмовників на Банковій, Порошенко дуже негативно ставиться до подібних спроб прем'єра збирати публічні бали у власну скарбничку, замість роботи на імідж президента.

Головним опонентом Гройсмана в оточенні Порошенка виступає ніхто інший, як найближчий друг президента Ігор Кононенко. Фактично усі співрозмовники УП в команді президента в один голос називають саме його двигуном ідеї про переформатування уряду і зміни чинного прем'єра.

Сам Кононенко відмовився говорити з УП, тим самим позбавивши себе слова, а українців – шансу отримати повну картину того, що відбувається.

У коаліції натомість описують суть конфлікту впливового депутата і прем'єра в іронічній манері.

"Причина дуже проста. Як кажуть, у Техасі крадуть лише техасці. От проблема якраз у тому, що Кононенко вважає, що "техасець" тільки він, а Володя думає, що й він теж "техасець", – пояснює один із впливових депутатів.

Крім того, джерела в оточенні Порошенка запевняють, що в ідеї зміщення Гройсмана Кононенкові протистоїть колишній голова АП Борис Ложкін.

"Боря каже, що вони Гройсмана "завалять", нікого не зможуть проголосувати у парламенті – і все посиплеться", – пояснюють співрозмовники на Банковій.

"Кононенко бачить у Гройсмані загрозу, та й Порошенко уже не вважає його "своїм". Але альтернативи поки просто немає", – додає інший член президентської команди.

Тим часом у кулуарах української політики з різним ступенем серйозності обговорюють кандидатів на заміну Гройсману. Серед них – і генпрокурор Юрій Луценко, і секретар РНБО Олександр Турчинов, навіть згадують міністра інфраструктури Володимира Омеляна, у якого непогані відносини з Кононенком.

Однак усі співрозмовники визнають, що жоден із цих варіантів наразі провести через Раду "просто нереально".

Тож влада взяла "бойову паузу" на місяць. А тим часом вдає, що "между нами тает лед".

Безпорадна Рада

Які б рішення за цей місяць не були прийняті, вони приречені зіткнутись із проблемою неробочої Ради.

Останнім часом активізувались розмови навколо того, чи є ж у коаліції БПП і НФ достатньо членів, щоб власне називатись коаліцією.

Одразу після "зимових канікул" БПП обрав публічну стратегію, яка мала переконати усіх, що головне не кількість підписів під коаліційною угодою, а число депутатів, які голосують за важливі рішення.

"Якщо за бюджет країни голосують 270 депутатів, то це означає, що мінімум 270 людей сповідують ідеї, які підтримує коаліція… Ті депутати, які не входять у ці 270 голосів, це і є опозиція", – заявляв тоді один із лідерів БПП Сергій Березенко.

У президентській силі переконували, що 226 депутатів необхідно тільки для того, щоб "можна було внести кандидатуру прем'єр-міністра".

Обидва цих твердження тепер виглядають особливо актуально.

По-перше, якщо у головному кабінеті на Банковій таки дійдуть до консенсусу і вирішать змінити Гройсмана на будь-кого іншого, то автоматично постане питання 226 голосів в коаліції. Про них доведеться не просто абстрактно згадувати – а реально показати.

І на цьому шляху можуть виникнути абсолютно непередбачувані проблеми. Наприклад, після загострення стосунків Банкової і олігарха Ігоря Коломойського, депутати із його орбіти в розмовах з УП погрожували по черзі писати заяви на вихід із коаліції і постійно "мусолити" цю тему.

По-друге, оголошена формула з працюючою "більшістю в 270 голосів" так само дала збій. Найпоказовішим у цьому плані прикладом може служити голосування за закон про Конституційний суд.

І справа тут не тільки й не стільки у тому, що Верховна Рада цілий день розглядала один закон і провалила його. Головне, що парламент провалив закон, який є надважливим для президента. Після отримання рішення про безвіз з ЄС Порошенко підняв на знамена своєї політики судову реформу.

Законопроект про Конституційний суд обговорювали, допрацьовували і змінювали 9 місяців. На це було витрачено величезну кількість часу і сил. А коаліція не змогла дати собі ради з тактикою "Батьківщини" на розбалансування закону і затягування його розгляду.

Представниця президента в парламенті Ірина Луценко в розмові з УП так само звалила всю вину за цей провал на "Батьківщину".

"Як президент це сприйняв? Як небажання фракції "Батьківщини" і Юлії Тимошенко дати людям шанс звертатись у КСУ, як їхнє небажання мати оновлений і працюючий суд. І ця схема по розбалансуванню закону дала свій страшний результат – закон відхилено", – заявила Луценко.

От тільки на цю ситуацію можна подивитись і з іншого боку. Там, де одні бачать "перемогу Тимошенко", можна побачити і поразку команди Порошенка.

Одна річ, коли голоси не добираються, скажімо, за потрібного аудитора НАБУ, але зовсім інше, коли президентські "збирачі" не змогли мобілізувати потрібні сили навіть для того, щоб принциповий закон про КСУ відправити на повторне друге читання – його просто провалили.

Голосування за інший важливий закон про ринок електроенергії показав, що в питаннях, де зібрані інтереси усіх крупних гравців, коаліція ще може залучити підтримку своїх сателітів.

Однак хто дасть гарантію, що в питанні змін в уряді не повториться катастрофа з законом про КСУ? І що робитиме влада, коли одного прем'єра знімуть, а іншого призначити не зможуть?

Коаліція конче потребує часу для консолідації сил. Тим паче, що проблем у неї, без перебільшення, гора.

Свого рішення досі чекають ситуації навколо аудиторів НАБУ і зміни складу та структури НАЗК, нікуди не поділись питання оновлення ЦВК і Рахункової палати, які тягнуться уже роками.

Крім того, у президента з'явились додатковий і дуже серйозний клопіт.

Після заяв про відставку глави Нацбанку Валерії Гонтаревої та Фонду держмайна Ігоря БілоусаПорошенко має знайти їм ефективну заміну. А "лава запасних" у президента як була куцою, так і залишилась.

При цьому, задачі перед новими очільниками НБУ і ФДМ стоятимуть надскладні.

Прем'єр Гройсман на своїй прес-конференції за підсумками року роботи заявив, що приватизація – його пріоритет.

Уряд має намір нарешті продати усе неефективне держмайно – і зробити це через Prozzoro. За таких обставин новий голова ФДМ муситиме зіткнутись з десятками впливових тіньових груп, які "доять" державні заводи. Як розповідають співрозмовники в близькому оточенні Порошенка, саме постійний тиск впливових політиків фактично не дав провести приватизацію Білоусу.

Перед головою НБУ завдання стоятиме ще складніше. Серед претендентів на заміну Гонтаревої в БПП і НФ називають кількох різних людей, яких поєднує одна спільна риса – небажання влазити у всю цю історію.

Серед найбільш імовірних наступників глави НБУ називають близького до Порошенка голову правління державного "УкрЕксІмБанку" Олександра Гриценка та голову правління "Райффайзен Банку Аваль" Володимира Лавренчука.

"Лавренчук єдиний, хто наразі дав згоду. Але він говорить так, що рот відкривається, але руками своїми нічого не робить. Говорили з багатьма людьми, але ніхто не хоче в НБУ, бо це не робота, а самогубство", – розповів УП один із впливових депутатів БПП.

"Проблема "Привату" стоїть. Доведеться воювати з Бахматюком, Жеваго і Коломойським", – додав він.

Щоб знайти рішення, у Порошенка є все той же місяць часу, поки до 10 травня Гонтарева передає справи у НБУ. Хоча вже навіть вона сама починає квапити президента.

"Проблема в тому, що вони вкусили набагато більше, ніж можуть прожувати і ковтнути", – дуже тонко якось окреслив УП владний стан один із великих бізнесменів у Раді.

В умовах постійної напруги і зміни ситуації Порошенко вирішив зав'язати усі ключові питання на себе. Але замість пришвидшення їхнього розв'язку, такий поворот історії тільки все глибше втягує президента у "гасіння пожеж".

"Ми загрузли у реагуванні на спалахи, замість того, щоб формувати порядок денний на роки наперед. Це абсолютно неправильно", – визнав у розмові з УП один із членів близького оточення Порошенка.

А тим часом кількість "пожеж" навколо президента поступово доходить до критичної межі. І або він почне нарешті розв'язувати створені проблеми, або скоро під ним горітиме вся земля.