Про це свідчать дані моніторингу протестів, репресій і поступок Центру дослідження суспільства за січень-вересень 2013 року.

Уже за перші дев’ять місяців 2013 року було зафіксовано 333 протестні події, які піднімали питання свавілля або бездіяльності правоохоронних органів, що склало 12% від усіх протестів.

Така кількість протестів уже на 25% більша ніж за весь попередній 2012 рік і в кілька разів більша, ніж у 2010 та 2011 роках.

Основна хвиля невдоволення припадає на липень поточного року, коли правоохоронні органи критикувалися на кожній третій вуличній акції в Україні.

Причиною вибуху активності стали події у Врадіївці Миколаївської області, де двох міліціонерів підозрюють у побитті та зґвалтуванні місцевої мешканки.

Попередні хвилі подібних протестів були вдвічі менші – приводом для них були смерть студента Ігоря Індило у київському відділку (червень 2010), затримання активістів праворадикальних організації у зв’язку з знищенням пам’ятника Леніну у Запоріжжі (січень 2011), зґвалтування та вбивство мешканки Миколаєва Оксани Макар (березень 2012).

У вересні 2013 року у багатьох містах України журналісти та громадські активісти висловили протест проти бездіяльності правоохоронців у розслідуванні справи та пошуку замовників вбивства Георгія Гонгадзе.

Також у різних містах відбулися протести проти ситуації з українськими рибалками, які загинули у зіткненні з російськими прикордонниками в Азовському морі.

Систематичні дані моніторингу свідчать, що створений ЗМІ образ агресивно налаштованої групи, яка штурмує міліцейські відділки, не відповідає дійсності протестів.

Бо з початку 2013 року лише 4% цих протестів мали насильницький характер і лише у 15% випадків протестувальники вдавалися до ненасильницької, але конфронтаційної тактики.