На Закарпатті сторож і слюсар обікрали фірму, на якій працювали

Історія злочину розпочалася ще задовго до його скоєння. На одній з хустських фірм тривалий час працювали два місцеві жителі. Обидва нібито сумнівною репутацією не користувалися. Мали добрі сім'ї, вдома – середній, за тамтешніми мірками, достаток. Полюбляли інколи випити чарку-другу. Але ж з ким не буває.

Якось один з приятелів, котрий працював на підприємстві сторожем, звернув увагу на масивні чавунні дизельні мотори, що знаходилися на території фірми. Вони давно лежали у неробочому стані. Ідея вигідно збути ці мотори визріла у голові охоронця майже відразу. Однак для її реалізації необхідно було вичекати слушного моменту і підшукати надійного напарника. Вибір останнього упав на згаданого товариша сторожа, який працював тут слюсарем і також добре орієнтувався, як кажуть, на місцевості.

Час "ікс" настав 9 травня. Того дня на підприємстві, звісно, не було ні душі. Про це добре відав сторож, якому по службі належало бути в курсі справ. Знав чоловік і те, що директор у вихідний теж не навідається. Напередодні охоронець домовився зі своїм знайомим, котрий скуповує металобрухт, про вигідну оборудку. Однак у всі деталі цієї справи вирішив чоловіка не посвячувати – мало чого. Зокрема, утаїв від покупця факт незаконного походження пропонованого товару.

У пообідню пору мікроавтобус під'їхав до воріт підприємства. Сторож і його приятель слюсар повантажили крадені мотори в авто, отримали свої 1500 гривень і спокійнісінько подалися додому. За вихідні "легкі гроші" швидко розійшлися.

Тим часом розпочався новий робочий тиждень. І треба ж було такому статися, що директор підприємства чомусь навідався саме туди, де раніше зберігалися чавунні мотори. Їх відсутність керівник виявив відразу. Поцікавився у сторожа, чи, бува, хто з чужих не заходив на територію фірми, але отримав заперечну відповідь. Тож вирішив довго самотужки не розбиратися, а звернувся по допомогу до хустських розшуковиків. Директор зауважує, що чомусь відразу запідозрив у скоєнні крадіжки охоронця фірми – надто підозріло поводився цей чоловік. Однак недарма кажуть: не спійманий – не злодій.

Розслідування справи співробітники карного розшуку розпочали з опитування працівників підприємства і жителів сусідніх з ним осель. Якщо розмова з робітниками нічого не дала, то відвідини помешкань громадян виявилися досить-таки корисними у розкритті злочину. Кілька городян бачили, як до підприємства по обіді 9 травня приїжджав мікроавтобус. Люди навіть запам'ятали марку транспортного засобу, його колір, а головне – специфічні смуги по боках. Потрібний "бусик" невдовзі знайшли. Водій, а він є власником пункту прийому металобрухту, не заперечував, що був у вказаний день біля підприємства. Навіть більше -- розповів про причини такої поїздки і назвав особи продавців тих злощасних моторів. Так стражі порядку вийшли на згаданих вже сторожа і слюсаря фірми.

Підозрювані, розуміючи, що немає сенсу відпиратися, зізналися у скоєнні крадіжки. За цим фактом, розповідає помічник начальника Хустського МВ УМВС Сергій Шимон, порушили кримінальну справу. Суд вирішить подальшу долю обох крадіїв. Можливо, буде враховано їхнє некримінальне минуле. Але ж хіба це поверне втрачену людську довіру...

Теги: кримінал, сторож, крадіжка

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати