Закарпатські собаки винюхують тонни наркотиків і сотнями ловлять нелегалів (ФОТО)

Собака з давніх-давен не лише вірний друг людини, але також її ретельний охоронець. Нині ці розумні істоти широко використовуються у багатьох галузях суспільного життя, починаючи від циркових вис-тав, завершуючи допомогою незрячим. Але найбільше собак – на військовій службі. Загони, де використовуються ці тварини, присутні й у прикордонників, і на митниці, і у внутрішніх військах та МНС, і в службах охорони. Закарпаття – не виняток. У нас є і досвідчені дресирувальники-кінологи, і їхні вихованці, котрі можуть і наркоту винюхати, і зброю чи вибухівку задетектити, і нелегалів виловити. 

Кінолог – це вам не спеціаліст із кіно!

"Лише у Чопському прикордонному загоні у кінологічному відділі нині 92 собаки, – розповідає начальник прес-служби, прес-секретар начальника Чопського прикордонного загону Сергій БРОВКО. – І вони ледь не щодня підтверджують свою потрібність та незамінність. Адже не винайшли ще у світі такого пристрою, який би краще за собак детектив наркотичні чи психотропні речовини, зброю, відшукував би слід втікачів".

Загалом на службі військові, до яких прикріплені собаки, виконують цілий ряд функцій. У МНС це переважно пошук і порятунок людей, у службах охорони – захист та попередження злочинів.  У прикордонників, як пояснює начальник кінологічного відділу Чопського прикордонного загону майор Олександр ТАЙБАСАРОВ, це патрулювання "зеленого кордону" та власне перевірка вантажів і осіб, які перетинають прикордонний рубіж. Одразу цікавлюся у головного кінолога загону, чому така дивна назва професії та які якості повинна мати людина, аби ефективно працювати з собаками. "Назва науки про собак походить з грецької мови. Власне грецькою "кіно" – собака, – відповідає О.Тайбасаров. – Звідси й плутанина, бо часто вважають, що кінолог – це щось пов'язане з вивченням кінематографу. А щодо якостей людини... В першу чергу треба мати добре серце, любити тварин. Необхідно з душею відноситися до собаки, адже військовий і собака працюватимуть у парі. Собака – надзвичайно розумна й чутлива істота. Їй передаються всі переживання хазяїна чи кінолога. Якщо кінолог невпевнений або нервовий, то й від собаки не варто чекати нічого хорошого. Тож ті, хто працює із собаками, мають випромінювати впевненість і спокій".

Кінолог захворів, а собака однаково пішла на роботу

Крім психологічного на теоретичного моменту, є й суто побутовий. День у прикордонника з собакою вдвічі важчий, адже відповідаєш ще й за чотириногого друга. Зранку слід собаку вигуляти, погодувати, вичесати. Протягом дня під час ведення служби завжди бути насторожі й слідкувати за поведінкою собаки, станом його здоров'я. Після робочого дня (який для собаки триває 4-6 годин, а у надзвичайних ситуаціях може тривати й значно довше!) знову нагодувати, оглянути, вимити-вичесати. Начальник служби ветеринарної медицини, майор Валентин Сема додає, що гігієна, а також своєчасні щеплення від хвороб, які можуть передаватися від людей до тварин і навпаки, дуже важливі. Ветслужба загалом відповідає за здоров'я собак і навіть людей. Навіть окремий транспорт має – така собі собача швидка допомога.

За дбайливий догляд та увагу собаки відплачують неймовірною відданістю. У прикордонному загоні згадують випадок, коли один з кінологів захворів і потрапив до лікарні. Природно, собаку лишив вдома у вольєрі. Але зранку дружина встає – немає собаки!  Дзвонить чоловікові, а той сміється і каже: "Вона вже на службі!" І дійсно, як потім розповідали Чопські митники, собака зранку в належний час прибігла на вокзал, і почала обнюхувати поїзди – тобто виконувати свою звичну роботу. Причому знала, які поїзди слід перевіряти: лише ті, що їдуть за кордон!

Німецькі вівчарки – спадкові прикордонники й митники  

Звідки ж беруться військові собаки та спеціалісти із роботи з ними та дресури? Загалом в Україні є два розплідники для "мухтарів": у Хмельницьку та у Великих Мостах (на Львівщині). Саме туди й відправляють закарпатські прикордонники службовців, котрі бажають працювати пліч-о-пліч із собаками. Там проходять піврічні навчання. Причому, до собак військовиків допускають не одразу. Олександр Тайбасаров додає: "Перш, ніж практиканта допустять до собаки, йому слід добре завчити ряд суміжних дисциплін. Адже потрібно розуміти звички майбутнього товариша по службі, знати зоологію, рефлекси, способи виходу з надзвичайних ситуацій, надання першої допомоги та багато іншого. Важливий і момент "представлення", тобто підбору собаки для військовика, адже їм потрібно буде працювати разом протягом років, тож треба враховувати навіть особливості темпераменту! Адже через півроку собака з новим господарем має пройти тестування і лише після того приступати до служби. Зазначу, що чимало випадків, коли людина приходить на службу зі своєю собакою. Тоді їй залишається лише підготуватися і здати нормативи".

Відбір самих собак для служби також жорсткий. Переважно на службу беруть німецьких вівчарок. Як розповідає В. Сема, по-перше, так історично склалося, що саме ця порода в армії вже майже 100 років – з часу створення прикордонної служби. А відповідні якості передаються навіть на генетичному рівні. Тому вівчарок простіше дресирувати для проходження служби. Крім того, вівчарки – одна з найбільш витривалих розшукових порід. У зазначених розплідниках вирощується чимало особин, з яких вибирають найбільш крупних, з ідеальним здоров'ям, від батьків, які також служили в армії чи на митниці.    

6 тонн наркоти, 270 нелегалів

Утім серед майже сотні "мухтарів" у відділі є й представники інших порід – англійський спанієль, тер'єри тощо. Як пояснює Сергій Бровко, всі мають чітку спеціалізацію. Хтось служить на "зеленому кордоні", когось тренували на розпізнавання наркотиків на пунктах митного контролю, інших – на винюхування зброї тощо. "Серед них, як і в людей, є свої "стахановці", свої герої, про яких ходять легенди. От в Оноківцях на заставі є собака по кличці Бессі, котра за роки служби на кордоні вже понад 270 нелегалів занюхала і виловивила! Причому, слід бере навіть коли порушник пройшов дві години тому!".

О.Тайбасаров додає: "Я хоч і лише три місяці на посаді в Чопському прикордонному загоні працюю, але вже чув історію "про 6 тонн наркоти". У 2001 році кілька каміонів везли паркет і коробки з клеєм для нього. Саме там і була захована наркотична сировина. Митник переглянув вантаж і порушень не виявив. Але під кінець інспектор випадково зачепив одну з коробок, і вона розгерметизувалася. Собака одразу почала шалено гавкати, що стало сигналом для детальнішої перевірки  коробок. Там загалом було сховано 6 тонн наркоти".

Але найбільш ходовою та драматичною є історія про собаку, яка ледве вижила після ножових поранень. Трьох порушників-контрабандистів прикордонники посадили на землю під охорону собак. Але один з них кинувся тікати. І собака по кличці Мерлінда побігла за ним. Утім, зловмисник добре знав, як поводитися, коли тебе атакує собака: він уміло підставив замотану цупкою тканиною руку їй під щелепу в момент атаки, вихопив ніж і вдарив тварині у шию. Втім, та не послабила хватки. І лише з третім ударом відпустила злочинця. Але тоді вже прийшли прикордонники. Від таких ран собаки переважно не виживають. Трагедія була і в тому, що Мерлінда лише нещодавно пережила моральну травму: старий господар пішов зі служби й новий прикордонник уперше вивів її на рейд... Утім собака виборсалася після складної операції, більше того, знову приступила до служби. І хоча переважно у тварини залишається моральна травма і боязнь людей, Мерлінда зуміла це перебороти.

Теги: собака, кінолог, наркотик, вибухівка, нелегал

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати