Чогось несподіваного на засіданні не сталося. Що "Єдиний Центр" утворить в раді коаліцію з регіоналами, стало зрозуміло ще 12 листопада, коли В. Балога став міністром з надзвичайних ситуацій. Про деталі домовленості між В. Балогою і В. Януковичем можна тільки здогадуватися, але цілком очевидно, що ішлося і про тимчасове перемир'я між відповідними політичними силами на Закарпатті. "У Партії регіонів обласна адміністрація, значить у нас має бути обласна рада", – такою могла бути логіка В. Балоги. Санкцію з Києва на це було отримано.
Суто ж технічно реалізувати дане рішення не було жодних проблем. У раді тепер не стало багатьох радикально налаштованих депутатів, котрі наважувалися на висловлення власної думки. Зате зберегли мандати багато малопомітних фігур. Це закон політичної еволюції: хочеш вижити – не висовуйся. Гадалося, що мажоритарники будуть менш залежними від партійного диктату, мовляв, вони заручилися підтримкою виборців на окрузі і відповідають тільки перед ними. Вийшло же абсолютно навпаки. Багатьох нинішніх депутатів на їхніх округах практично не бачили, за них працювали партійні агітатори з туго набитими кишенями. В результаті липові мажоритарники ще більше залежні від партійного керівництва, ніж навіть ті, хто пройшов за списком. То ж на майбутнє можна затямити: якщо окремий депутат виступає з деструктивними ідеями (а таке під час п'ятого скликання було не раз), він висловлює зовсім не особисту думку, це позиція керівництва фракції і партії. Про якусь внутрішню демократію і плюралізм більше говорити не доводиться, депутати тепер пов'язані між собою залізобетонними зв'язками.
І у п'ятому скликанні рада була цілком керованою і прогнозованою, зараз же вона перетворилася на таке собі механічне піаніно із 108 клавішами. Правда, всяке піаніно ще потребує настройки. На перше засідання прибуло 105 депутатів – дарма господарники приставляли два додаткових стільці у сесійну залу. За головування І. Балоги подано 95 голосів, 9 – проти, один бюлетень визнано недійсним. Тяжко сказати, хто ті десять депутатів. Найбільше свою опозиційність назовні демонструвала Партія угорців (КМКС), вона навіть не делегувала свого представника до лічильної комісії. Мають підстави до опозиційності і деякі інші малі фракції. Але радикально це ситуації не змінює. Крісло голови – у ЄЦ, першого заступника – у регіоналів. Ще одного заступника поки не обирали, лишили це на 30 листопада як предмет для подальших домовленостей. По ідеї, на це крісло могла би претендувати третя за величиною фракція ("Батьківщина"), але схоже, що зараз все узгоджується з Києвом, а він навряд чи дасть на це згоду.
Що ж – коли на рівні області представницька і виконавська влади контролюються конкуруючими політичними силами, то у цьому є очевидні плюси. Правда, якщо обидві сили в одній ваговій категорії і налаштовані все-таки більше на роботу, а не на нескінчені усобиці. А ЄЦ і регіонали мають дуже тривалу історію взаємин, причому усобиць там було більше, ніж конструктиву.
Як довго протримається такий симбіоз? Десь півтора роки. На літо 2012 р. припадає не тільки футбольний чемпіонат, а й початок виборчої кампанії до парламенту. ЄЦ відновлюватиме свою маркетингову мережу, бо для проходження у парламент доведеться узяти більшість голосів на Закарпатті і ще в якій-небудь області (наприклад, Чернівецькій), а також показати бодай якісь помітні результати в інших регіонах. Але найзапекліша битва буде за Закарпаття. У цьому сенсі місцеві вибори були тільки розминкою, пробою сил. Аби парламентські вибори були успішними, доведеться завчасно наповнити виборчий фонд. Контроль над обласною радою, а ще більше – над МНС, може цьому посприяти. Для ЄЦ тепер багато роботи у районах, де на місцевих виборах найкращі результати показали регіонали (Рахівський, Тячівський). Результатом же регіоналів в цілому по Закарпаттю їхня партійна верхівка у Києві навряд чи задоволена, то ж 2012 р. доведеться реабілітовуватися, а для цього теж треба готувати ґрунт завчасно. Отже, в обласній раді відбуватиметься не так співпраця, як "заклята дружба".
Сергій Федака