За словами Віктора Пащенка, директора Закарпатського інституту політичних досліджень, який наприкінці серпня провів соцопитування в нашому краї, розклад політичних сил мало змінився порівняно з попередніми виборами. Та все ж виявлені окремі тенденції, які впродовж останніх років не спостерігалися.
"Медовий місяць" влади
– Вікторе Володимировичу, серед запитань, які ви ставили респондентам фігурує й проблема довіри населення до влади. Чи зблизилася верхівка з народом за останній період?
– Можна стверджувати, що рівень довіри до суспільних інституцій та владних органів підвищився, порівняно з попереднім аналогічним опитуванням, яке проводилося взимку. Я пояснюю це двома причинами. Перш за все, ми нині спостерігаємо так званий "медовий місяць" влади, коли довіра суспільства до неї значно зростає. І це зрозуміло, адже в адміністраціях з'явилося чимало нових облич, народ, відповідно, приглядається до новопризначених і надає їм певний карт-бланш довіри. Навряд чи цей період триватиме довго, але, принаймні, він є закономірним.
По-друге, слід відзначити підвищення лояльності й до таких інституцій як церква, армія, податкова тощо. Я це пояснюю тим, що в певній мірі ми стали свідками консолідації влади. Тобто розбрід, який тривав упродовж кількох останніх років, нині дещо згладжений, причому на всіх рівнях – починаючи від Верховної Ради, Кабміну і Президента, закінчуючи обласними та районними адміністраціями. Цей факт додає владі певних відсотків довіри, я б їх ще назвав відсотками надії. Як довго така тенденція протримається – покаже час. Однак переконаний, що значення матимуть не так фактори економічного зростання, бо економіка – це більш інертний та тривалий процес, а радше психологічне та політичне ставлення суспільства до влади.
Хотів би наголосити на ще одній тенденції, яка спостерігається в Україні впродовж усіх років незалежності – вкрай низький рівень довіри до правоохоронних органів – міліції, судів, СБУ... Це доволі сумний, але, так би мовити, діагностичний симптом. Особливо це стосується судів, які, апріорі, повинні бути нейтральними та найбільш близькими до населення. Однак ми спостерігаємо зворотній процес і високий ступінь недовіри. Тут не те що про любов, навіть про терпимість не можна говорити. Тому знову доводиться наголошувати на реформах, про які вже ведеться мова впродовж багатьох років – судова, адміністративна, місцевого самоврядування. Вони на часі і без них жодних зрушень у державі не буде.
Закарпатці скучили за ЗМІ
– Ще однією, хоч і не офіційною гілкою влади, є засоби масової інформації. Наскільки довіряють їм краяни і чи мають вони чіткі вподобання?
– Знову ж таки, як і в попередньому питанні, помітне певне зростання довіри, а вірніше – зацікавленості до ЗМІ.
Зокрема, подолана кількарічна тенденція спаду інтересу до газет. Важко назвати причини... Чи то газети стали цікавішими, чи в певний період просто виникло перенасичення інформацією, а нині народ дещо скучив за фактами та коментарями.
Продовжує досить неухильно зростати Інтернет-аудиторія. Тобто вже сьогодні інформаційні сайти можна прирівнювати за рівнем впливу до газет. У сфері друкованої преси традиційно продовжують лідирувати "Новини Закарпаття". Найбільш затребувані вони в сільській місцевості, де, фактично, є єдиним засобом масової інформації.
Не втрачають популярності й телеканали. Хотів би відзначити ТРК "Тису". Державне телебачення значно додало, особливо, якщо порівнювати з опитуваннями 5-річної давності, коли їхня популярність сягала 2-4%. Думаю, що причиною став як технічний фактор – "Тиса" стала набагато доступнішою, так і підвищення якісного рівня передач.
Не можу не оминути увагою й вашу газету. "Закарпатська Правда" має, фактично, такий же бренд як і "Новини Закарпаття", однак упродовж багатьох років знаходилася поза ринком. Ще два роки тому її рейтинг прирівнювався до статистичної похибки. Нині ж ми можемо говорити про відродження газети, а конкретно в даному дослідженні, "Закарпатка" вийшла на третє місце серед обласних видань. Цього ніколи не було – її завжди випереджали "Фест" та "Старий Замок".
Біло-синє Закарпаття
– Давайте перейдемо до конкретики, а саме, рейтингу політичних партій напередодні місцевих виборів на Закарпатті...
– Якщо порівнювати результати нашого опитування з результатами попередніх президентських виборів (маю на увазі перший тур), то кардинальних змін не відбулося. Тобто, існують розкручені прізвища, які асоціюються з певними політичними брендами, а тому зберігається сталий розклад сил. Однак чи можна безпосередньо проекціонувати такий рейтинг на майбутні результати виборів за партійними списками? Гадаю, що ні. Все ж таки ці списки будуть налічувати прізвища місцевих, а не загальнонаціональних лідерів. Тому головним завданням закарпатських партійних осередків на майбутніх виборах буде спроба закріпити у свідомості виборців партію, вірніше її назву, з лідером загальноукраїнським та зв'язати з місцевими політиками. Саме ті, хто зуміє зробити це найбільш ефективно й переможуть. Тому я не здивуюся, якщо цифри, які ми спостерігаємо нині, суттєво зміняться до 31 жовтня.
Взагалі, якщо говорити про шанси, то не треба забувати про мажоритарників, які відіграватимуть велику роль у наступній кампанії. Тобто, чи піднімуть їх прізвища рейтинг партії догори, чи навпаки – потягнуть його за собою вниз. Гадаю, що потенційно найбільший ріст можуть мати Партія регіонів та "Єдиний центр". Ці сили володіють найкращими командами, можуть виставити найбільш впливових мажоритарників і в цьому сенсі переважають усіх конкурентів, у тому числі БЮТ.
Та все ж, якщо говорити про день нинішній, то можна стверджувати, що область стала, умовно, біло-синьою. Фактично всюди лідирує Партія регіонів, а найнесподіваніше, що й на Рахівщині та Міжгірщині, які традиційно були осередком націонал-патріотичних сил.
Але, якщо подивитися уважно на результат, то можна помітити, що це відбулося не так завдяки росту рейтингу Партії регіонів, скільки в середовищі їхніх конкурентів відбувся спад і розпорошення. З'явилися нові бренди – "Фронт змін", "Сильна Україна", "Єдиний центр" плюс окремі позиції зберегла "Наша Україна".
З психологічної точки зору – це позитивна тенденція. Тобто вона породжує ситуацію здорової конкуренції. Бо коли боротьба ведеться поміж двома-трьома – створюється бажання задавити, знищити суперника. Якщо на одному рівні конкурують 5-6 претендентів, то таке бажання зникає. У цьому плані загальнополітична ситуація в області оздоровилася.
"Тефлоновий" виборець
– Закарпатські політичні рейтинги доволі наближені в цифрах до загальноукраїнських. Вас така тенденція не дивує?
Абсолютно не дивує. Це лише підтвердження того, що в нашому краї склалося ментальне геополітичне становище, яке об'єктивно найбільш близьке до загальноукраїнської ситуації. Якщо на Сході ми спостерігаємо загострення в один бік, на Галичині – в інший, то Центральна Україна та наш край найбільш толерантно ставляться до всіх політичних сил. І це ще один плюс політичному Закарпаттю, де не спостерігається серйозних політичних протистоянь (за виключенням окремих осіб, які не мають за собою серйозної політичної підтримки). Тобто, навіть якщо на київському рівні політичні сили активно ворогують між собою, то на Закарпатті ці організації лояльніше і толерантніше ставляться одна до одної.
– Чи не найскандальнішими завжди є вибори в обласному центрі Закарпаття. З іншого боку – вони й найпередбачуваніші. Цього року щось зміниться?
– Тут знову ж таки напрошуються паралелі. Якщо ми говоримо про Закарпаття, яке відображає загальноукраїнські тенденції, то Ужгород дуже нагадує передвиборчий Київ. Діючий міський голова має певний прошарок електорату, який називають "тефлоновим". Він за будь-яких обставин голосуватиме за нинішнього мера. Як за Черновецького в Києві. Саме тому Ратушняк зацікавлений у якомога більшій кількості кандидатів, які усіх інших виборців розпорошать поміж собою. Перемогти діючого мера можна лише за умов об'єднаної кандидатури або в ситуації, коли інші кандидати не будуть ставити один одному палки в колеса.
05 вересня 2010р.