- Заберіть хтось труп із моєї квартири! - доносилося із загального коридору. Із кімнат повибігали майже всі: і дорослі, і малі. Бучу, як і припустили мешканці, зчинила 49-річна Катерина. Жінка разом із своїм 28-річним сином Василем за довгі роки спільного життя в гуртожитку добряче докучили сусідам. Адже з їх кімнати майже щодня доносилися п'яні сварки, галас, бійки, Безбожно, як кажуть у народі, лили як мати, так і син. Дійшло до того, що обурені мешканці багатоповерхівки стали зверталися до міської ради, аби їх виселили.
Зазирнувши в кімнату через відчинені двері, сусіди побачили на долівці кухні розпластане тіло якоїсь жінки, а під нею - калюжу крові. Спершу ніхто навіть і не збагнув, що це 46-річна Людмила з п'ятого поверху. Адже обличчя покійної нагадувало суцільне місиво і було майже чорним.
Зрозумівши, що в кімнаті сталася жахлива трагедія, сусіди зателефонували на "102".
...Довідавшись про наглу смерть жінки, на вулицю Коритнянську разом із слідчо-оперативною групою виїхали начальник Ужгородського МУ ГУМВС підполковник міліції Віталій Шимоняк, його заступники майори міліції Володимир Огняник та Олег Черленяк, заступник начальника слідчого відділу майор міліції Анатолій Шкирта, в.о.начальника карного розшуку капітан міліції Володимир Улинець та старший оперуповноважений карного розшуку ста]'ший лейтенант міліції Михайло Бізіля. Одного погляду було достатньо, аби констатувати, що перед смертю жінку хтось добряче відлупцював. За яких обставин спіткала її смерть, і хто завдав їй таких страшних побоїв - повинні були розповісти, в першу чергу, господарі квартири. Однак вдома їх не було. Маючи неабиякий досвід у розкритті подібних злочинів, оперативний припустили, що матір із сином слід шукати десь поблизу - в одному з ганделиків. І не помилилися. Парочка, як ні в чому не бувало, продовжувала пиячити в кав'ярні на вулиці Гагаріна. Побачивши оперативників, мати з сином стали спершу тікати. Коли ж їх затримали, вчинили з оперативниками справжню колотнечу.
Свою причетність до загибелі Людмили Катерина та Василь спершу, звичайно, заперечували. Їм би хтось, можливо, і повірив, якби не такі вагомі докази: увесь одяг та взуття затриманих було заплямовано кров'ю нещасної.
Сліди крові тачастки епідермісу шкіри Людмили експерти зуміли виявити І під їхніми нігтями. Коли затримані зрозуміли, що відпиратися немає сенсу, розповіли наступне:
Сусідка Людмила час від часу полюбляла заходити до Катерини з сином випити пляшчину-другу. Так було і того злощасного дня. Після третьої „Біленької" господарі стали докоряти сусідці, що вона завжди „на халяву" п'є з ними. Мовляв,продаєш на базарі гарбузи, а пляшку ще жодного разу не купила. Як п шскює наразі сам Василь, аби до Людмили дійшло з першого разу для певності дав їй добрячого товченика у ніс. Що відбувалося в кімнаті наступні години, з'ясовує наразі слідчий старший лейтенант міліції Віктор Зейкан. Зокрема і те, чи причетна до загибелі Людмили сама Катерина. Однак фактом залишається те, що екзекуція була жорстокою. Судові медики констатували у Людмили травматичний больовий шок, крововилив у мозок, переломи грудної клітки, усіх ребер та щелепи, розрив легені. У нещасної навіть зуби були вибиті.
Василь - тричі раніше судимий. Двічі за крадіжки, останнього разу – за наркотики. На міліцейському обліку стояв уже з підліткового віку. Однак ніякі застережні профілактичні заходи, які вели з Катериною та Василем ужгородські правоохоронці, результатів не дали – путящого життя у родини, на жаль, не вийшло.