У Марії дитя бадьоре. Час від часу плаче і бере до рук все що туди попадає. Дитинку садять на крісло водія міжміської маршрутки, і вона перимикає всілякі кнопки та тягне руки до руля. Водій з терпінням дивиться на це...
— Я свою дитину пою тільки молоком, чаєм і "МАКкофе", — каже з закарпатським акцентом Марія. — Я ж не дурна поїти своє дитя горілкою. Це можуть робити тільки нелюди з чужими дітьми. Але тут в Тернополі таких я не зустрічала. А я свою дитину дуже люблю. Мене звати Марія, а її Єзус. Такщо у нас ніби як одне ім`я.
За "рубля" жінка погоджується сфотографуватись разом з дитиною. Вже фотографуючись показує на якусь молоду дівчину і каже щоб фотографував її. Мовляв успішніших фотографуй. Я бідна, що з мене візьмеш.
Свідоцтва про народження чи інших документів на дитину жінка з собою немає. Каже що вони є, але вдома, на Закарпатті.
RIA.ua
02 грудня 2006р.
Теги: