Для вже екс-глави Державної митної служби Хорошковського вияв публічної незгоди з Тимошенко криється в багатьох речах, які є зрозумілими для будь-кого. Виконувати сумнівні вказівки, до того ж ще й не дуже законні (йдеться про вимогу Ю. Тимошенко переоформити майже 11 мільярдів кубів газу, що належать РосУкрЕнерго), бажання в пана Хорошковського не викликало. За що й поплатився. Вже в середу Прем’єр призначила на його посаду нову людину. Хорошковський, під головуванням якого у 2008 році митниця зібрала удвічі більше коштів, ніж за рік попередній, виявився не потрібним у час кризи, коли рівень митних платежів зменшився утричі. «Усі люди є для Тимошенко ресурсом для споживання», – так охарактеризував свої взаємовідносини з Прем’єром Валерій Хорошковський за день до звільнення.
Ще один політик, який крокує поруч з Тимошенко третій рік, – Віктор Пинзеник теж знаходиться на півдорозі Хорошковського. Серйозний конфлікт між ними виник при прийнятті державного бюджету на 2009-ий рік. Пинзеник намагався скласти реальний кошторис, який можливо виконати. Для Тимошенко достатньо й «липового» – але обов’язково з «красивими» показниками. Від звільнення міністра фінансів, який не захотів грати в бюджетні ігри, врятувало те, що за ним стоять принаймні 10 депутатів із фракції БЮТ. Але після того, як цього тижня у пресі оприлюднили доповідну, підготовлену міністром на ім'я Юлії Тимошенко та своїх колег по уряду, в якій йдеться про те, що країна котиться до неминучої кризи, позиції пана Пинзеника суттєво похитнулись. Та чи й бажає сам міністр працювати в такій бездарній команді? Навряд. З минулого року Віктор Михайлович не виходить з лікарняного.
Кажуть, на черзі приєднатися до цієї двійки найближче знаходиться… Юрій Луценко. Півторарічне дрейфування в бік БЮТу головному міліціонеру так нічого і не дало. Вже у середу Луценко повідомив про намір розбудовувати власну політичну партію. Тобто своє майбутнє у складі Блоку Тимошенко політик не бачить. А обережна критика на адресу Прем’єра, з якою він цього тижня виступив, може коштувати і йому посади. Тим більше, що Юлія Володимирівна нещодавно заявила, що знову хоче поділити кабмінівський «пиріг». «Ми обов’яз¬ково приберемо «засланих козачків» зі складу Кабінету Міністрів», – сказала вона цього тижня на адресу міністрів від фракції «Наша Україна – Народна Самооборона». Схоже на те, що і на Луценка вже приміряють роль одного з «козачків».
Наразі вже вся країна і кожен громадянин відчувають на собі результати популізму й економічного невігластва Кабміну. Прем’єр Тимошенко знову застосовує свою улюблену пропагандистську “фішку”: коли стала очевидною повна непрофесійність та корумпованість її уряду, вона почала відволікати увагу від себе гучними звинуваченнями на адресу не лише опонентів, а й соратників, які для неї стають неугодними.
У політичному житті Тимошенко вміє здійснювати неймовірні перевтілення. Вона була олігархом і затятим борцем з ними. Була вже антиросійською і проросійською. Вона є тим політиком, який прагне влади, і влади за будь-якої ціни. Юлію Тимошенко в пориві втілення в життя її мрії про президентство ніщо не зупинить: ні національні інтереси, ні фінансова та економічна криза, ні зубожіння українців.