На Закарпатті розкрили жорстоке вбивство 24-річного чоловіка

Отож на місце жахливої знахідки прибули також в.о. начальника Мукачівського РВ УМВС Василь Токар, оперативники карного розшуку, працівники інших служб. Виїхав туди і начальник обласної міліції Віктор Чепак, в.о. начальника управління карного розшуку Василь Мацо та найдосвідчені співробітники цього підрозділу. Насамперед, слід було з'ясувати особу потерпілого. Звичні у подібних випадках опитування людей потрібного результату не дали: тіло виявили за межами села, раніше чоловіка у селі не бачили. Оперативники стали шукати інформацію у навколишніх населених пунктах та знайти будь-яку зачіпку не вдавалося. Отож дійшли висновку: жертвою невідомих зловмисників став хтось із приїжджих? Запити з фотографією та прикметами потерпілого були направлені в усі міськрайоргани не тільки нашої області, але й у різні регіони України. Минав день за днем, але жодних відомостей так і не надходило. Фактично розслідування тупцювало на місці, адже особа потерпілого залишалася невідомою... Нарешті надійшло повідомлення з Донецька: у міліцію звернувся один з місцевих жителів розповівши, що кілька днів тому зник його 49-річний брат Вадим. Прикмети та одяг збігалися з тими, які були вказані в орієнтуванні. Так з’явилася перша зачіпка. Невдовзі брат повідомив і деякі подробиці. З'ясувалося, що Вадим працював таксистом і поїхав на Закарпаття власним авто зі своїм знайомим на ім'я Василь. Ця інформація дала змогу оперативникам вхопитися за кінчик нитки і врешті розмотати злочинний клубок. Дружина вбитого таксиста розповіла: чоловік кілька разів телефонував їй з дороги, віз двох пасажирів. Стало відомо і те, що напередодні вбивства вони зупинялися в м. Ізяслав на Хмельниччині. Василь відвідував когось у тамтешній в’язниці. Останній раз чоловік телефонував жінці наступного дня уже із Закарпаття. Не міг намилуватися природою, мовляв тут справжнісінький рай. Говорив, що пасажири повинні оформити якісь документи і незабаром повернутися на Донеччину… Ось так, по крупинці оперативники карного розшуку збирали потрібну інформацію. З’ясувалося: Василь – житель с. Дубино Мукачівського району, вдома стражі порядку його не знайшли. Однак пошукова міліцейська машина набирала обертів. Звичайно, ускладнювало ситуацію географічна віддаленість двох регіонів. Згодом оперативникам стала відома й особа іншого пасажира злощасного таксі, ним виявився 24-річний донеччанин Дмитро. Колеги з тамтешньої міліції чатували на нього кілька днів, але той не з’являвся. За інформацією, підозрювані у скоєнні тяжкого злочину виїхали спершу в Харків, потім опинилися в Києві. А ще через день зупинилися в м. Хмільник Вінницької області. Тісна співпраця оперативників з різних регіонів дала позитивні результати: 13 серпня вінницькі співробітники карного розшуку в одному з готелів затримали небезпечних зловмисників. Туди ж одразу виїхала група закарпатських розшуковиків на чолі з Олексієм Сінельніковим з УКР УМВС. Уже на місці з’ясувалися й цікаві подробиці: особою, яка представлялася Василем із Закарпаття (на руках був і відповідний паспорт), насправді виявився 31-річний Денис, житель м. Нікополь Дніпропетровської області. У своєму “активі” він мав уже три ходки на “зону”: за розбій і двічі за шахрайство. Згодом у спілкуванні з оперативниками стали випливати жахливі, навіть моторошні факти...
...Спекотного липневого дня в одному з барів Донецька за кухлем пива понуро сидів молодик. Це був Дмитро, який саме звільнився з роботи. Якраз побував на ринку, купив речі, потрібні для відпочинку. Новоспечений безробітний мав намір поїхати в Крим: там можна і відпочити, і знайти якусь роботу. У той бар завітав і Денис. Повернувшись кілька місяців тому з місць позбавлення волі, він не поїхав у Нікополь, де колись жив. Облюбував собі Донецьк. Замовивши пива, колишній “зек” підсів за стіл до Дмитра. Так відбулося їхнє знайомство. Новоспечений приятель назвався Василем, жителем Закарпаття. “Підвішений” язик – перша зброя шахрая. Отож швидко розговорилися. Почувши, що Дмитро хоче податися на південь, псевдо-Василь не підтримав таку ідею, а натомість запропонував відвідати його “батьківщину”.
Взяли ще пива. Дмитро ніби пристав на таку пропозицію. Згодом з’ясувалося, що гостю ніде переночувати. Дмитро запросив до себе – батьків якраз не було вдома…
Тут слід зауважити, що фатальним виявилася ще одне випадкове знайомство. Свого часу Дениса підвозив приватник (ним був саме Вадим). Колишній “зек”, який і тут представлявся Василем, вмів входити у довіру. Якось у розмові таксист поскаржився, що працює на заводі, а машину взяв у кредит. Щоб виплатити авто, доводилося у вільний від основної роботи час таксувати. Однак грошей все рівно не вистачало, тож чоловік ладен був продати іномарку. Василь повідомив: він якраз займається автомобільним бізнесом, тому запропонував поїхати на Закарпаття, де дорожче можна продати машину. Таксист не надто загорівся цією ідеєю, однак тюремний вишкіл зробив своє -- переконання перемогли. І одного погожого дня вони втрьох подалися на Закарпаття. Дорогою заїхали в Ізяслав, потім були вже у нашому краї. Тут зупинилися у Кольчині, що на Мукачівщині. Василь зайшов у якийсь будинок. Тут зробимо короткий відступ…
Свій строк Денис “мотав” саме в Ізяславі. Тут “покорешував” з жителем с. Кольчино Борисом. Після свого звільнення Денис навідався до його співмешканки Людмили, запропонував спорядити передачу коханому. А ще попрохав якось допомогти йому з паспортом, бо власний десь запропастився у життєвих нетрях. Людмила через свою знайому посприяла появі паспорта, який належав жителю с. Дубино на ймення Василь. Переклеївши фото наш Денис перевтілився на закарпатця.
Саме з будинку пасії свого тюремного кореша Денис-Василь вийшов з величезним пакетом.
-- Все нормально! Ідемо відпочинемо на природі. А там і покупці повинні прийти. Думаю, тут переночуємо, та й -- геть, -- торочив своєї.
Зупинилися на окраїні Лісарні. Розпалили багаття, попоїли. Коли ж Вадим став висловлювати незадоволення довгим очікуванням покупців, йому запропонували відпочити. Втомлений поїздкою чоловік швидко задрімав. І тут колишній “зек” взяв великий камінь та щосили кілька разів ударив ним таксиста по голові. Потім таку ж процедуру виконав і переляканий розвитком подій Дмитро. Для більшого переконання Денис завдав кілька ударів ножем у груди. Непорушне тіло подалі від людських очей скинули у потічок. Тут же залишили і знаряддя вбивства – камінь та кухонний ніж, яким ще недавно нарізали продукти. У водія забрали мобільний телефон, всілися в авто і рвонули геть. Переночували у знайомої у Кольчині. Наступного дня машину продали за 1000 доларів і потягом продовжили свою подорож. Хоча знали: спокою не буде. Мов ті загнані сіроманці блукали Україною, намагаючись замести сліди. Та марно. Фінал цієї історії закономірний. Денис знову потрапить у звичні для себе місця за колючкою. Замість відпочинку чи підробітку в Криму доведеться опановувати тюремне життя й Дмитру, який до цього не конфліктував із законом. Не принесла хосна дешева покупка й новоспеченим власникам машини: почувши, що запахло смаленим, відігнали її в Ужгород і залишили на одній з вулиць.
Тепер встановлюються різні обставини трагедії, зокрема, загадкова “міграція” паспорта. Його справжній власник у цей період розшуку злочинців перебував на заробітках в іншому районі.
Усі деталі цієї справи з’ясовує слідчий слідчого управління УМВС Оксана Данько. Перевіряється причетність зловмисників до скоєння інших злочинів.
 

МВС України

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати