Але, схоже, у Тячівському районі Закарпатської області до слів Президента не дослухаються. Так, тільки в одному Солотвині щоденно з берега Тиси вивозяться сотні кубічних метрів гравійно-піщаної суміші. Вона вибирається в таких місцях, де може утворитися нове русло річки.
Наслідки цієї діяльності очевидні - значна частина території України у декілька гектарів перейшла до Румунії, утворивши новий острів. Спеціалісти припускають, що ті катастрофи, які стаються в Солотвині останніми роками - підтоплення шахт, зміна водного плеса озер - все це наслідки безконтрольного забору популярного і дешевого будівельного матеріалу.
Так, під час останнього паводка було підтоплено перший поверх відділення вузлової залізничної алергологічної лікарні в с.Солотвино. Нанесені збитки сягають десятків тисяч гривень. Такого не було навіть у попередні роки, коли стихія була не така поблажлива до мешканців селища. Цього разу біля лікарні утворилось нове русло річки...
Протягом останніх дев'яти років чи не щодня ця суміш використовується на будівельних роботах приватних структур. Одночасно працюють три-чотири навантажувачі. Але, за офіційними даними, фірма «Ялинка», якою керує приватний підприємець П., займається цілком легальною діяльністю - має дозвіл на берегоукріплюючі роботи, а саме: на розчищення русла, створення напівзагать, укріплення берегової лінії з метою збереження Солотвинського водозабору, який знаходиться на березі Тиси. Але
результат такого «збереження» - знищення берега річки і, відповідно, зростання загрози затоплення при паводках.
Громада Солотвина декілька разів намагалась зрушити це питання з «мертвої точки». Поки що марно. Селяни сподіваються на допомогу районної та обласної влад, які, можливо, ще не знають про ці кричущі факти безгосподарності. Адже досі жодна з природоохоронних комісій та облводгосп так і не зацікавились: звідки на березі річки утворився справжній гравійно-піщаний видобувний кар'єр і куди ж щезають сотні метрів української території в районі 284-го та 285-го прикордонних знаків.
Науковці ж вважають, що руслорегулюючі роботи нічого не регулюють. Русло річки повинно функціонувати у межах заплави, випрямляти його немає сенсу. Річка прагне до утворення вигинів - це природний процес. Коли її випрямити, вона знову вигнеться в інший бік. Потрібно виконувати берегоукріплювальні роботи лише у певних місцях.
Вік відкладів гравію і піску в природних заплавах гірських річок сягає 15-20 тисяч років. Саме під час танення льодовиків цей
природний матеріал і нанесло з гір. Якщо ж вибрати його із заплав, русла заглиблюються ще більше, що неминуче призводить до ерозійних процесів та зниження рівня води у річках і криницях.
Гравій і пісок на Закарпатті крали ще за радянської влади. Але таких масштабів розкрадання головних природних ресурсів, як останніми роками, в області ще не було. Бум крадіжок припав на активізацію індивідуального житлового будівництва. І Солотвино в цьому сенсі, на жаль, далеко не єдине селище... Нині в області працює кілька десятків підприємств і підприємців, що мають офіційні угоди на здійснення руслорегулюючих і берегоукріплювальних робіт на річках. Чи не в більшості випадків у такий спосіб лише прикривається неконтрольований забір гравійно-піщаної суміші. Крім того, на видобутку гравійно-піщаної суміші працюють сотні браконьєрів, які без будь-яких дозволів крадуть гравій для продажу приватним забудовникам.
Машина гравію у нас в області коштує не менше 300 гривень. Але найчастіше суміш везуть до Києва. Там будівництво шикарних будинків відбувається шаленим темпом, і сума у сотні доларів для них — не ціна. Доходи і тих, хто більш-менш легально вибирає гравій, і звичайних крадіїв від цього бізнесу, становлять мільйони гривень.
Воістину: там, де гроші закривають очі, шукати правди марно...