Закарпатська область, яка постраждала найменше, перебуває у надзвичайно складних умовах. Гірський ландшафт значно посилює руйнівну дію паводків, які відбуваються там 3-8 разів за рік. І в цих умовах збитки, понесені Закарпатською областю, у 35 разів менші, ніж Івано-Франківською.
Це стало результатом реалізації у 1999-2001 рр. низки протипаводкових заходів. Незважаючи на те, що рівень фінансування "Програми комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиса у Закарпатській області на 2002-2006 роки та прогноз до 2015 року" у подальші роки становив лише 40,7%, це дозволило утримувати захисні споруди у відносно задовільному стані і таким чином уникнути значних збитків.
Водночас інші регіони України залишаються беззахисними перед стихією через недостатнє фінансування.
Стан виконання Комплексної програми захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні у 2001-2005 роках та прогноз до 2010 року свідчить про її другорядність під час визначення пріоритетів у фінансуванні.
Так, фактично у 2001-2007 роках із державного бюджету заходи програми профінансовано на 324,7 млн. грн. із передбачених програмою 511,1 млн. грн., що становить 63,5%.
У 2008 році протипаводкові заходи, так само як й інші, спрямовані на попередження природних катастроф, взагалі не фінансувалися. Сьогодні увага всіх зосереджена на паводку, але ж урядом, наприклад, не забезпечено належний захист Херсонської області, яка є дуже вразливою перед підтопленням - чи не чверть області щороку опиняється під водою.
Ініціативи з місць ігноруються. Так, саме неспроможність Кабінету Міністрів протягом року розглянути Регіональну програму протипаводкових заходів щодо захисту населених пунктів та територій гірських районів Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей на 2008-2012 роки призвела до різкого звернення президії Львівської обласної ради до Кабінету Міністрів України та Львівської обласної державної адміністрації. Цей документ пройшов усі необхідні погодження на рівні органів місцевого самоврядування, але з грудня 2007 року “застряг” в урядових кабінетах.
Тривожним сигналом є те, що ситуація з фінансуванням, подібна до сьогоднішньої, вже була у 2005 році. Тоді теж не фінансувалися заходи, спрямовані на запобігання катастрофам.
Тому таке ставлення нагадує відомий вислів радянських часів: створюємо труднощі для того, щоб їх героїчно долати.
На моє глибоке переконання, піар-акції урядовців на місці стихійного лиха - зовсім не та робота, якої від них очікують люди. Якісне виконання своєї роботи, що принаймні повинне привести до повернення постраждалим даху над головою, - на цьому має бути зосереджена увага Кабінету Міністрів.
Демонстрація надзвичайних зусиль з ліквідації наслідків нічого не варта, якщо не було здійснено необхідного для уникнення трагедії. Можливість передбачення проблеми є одним з найважливіших питань професіоналізму. Я сподіваюся, що такий професіоналізм проявить чинний уряд при визначенні пріоритетів фінансування у подальшому.
Є нагальна потреба у тому, щоб уряд спільно з місцевою владою розробив необхідну програму розбудови протягом 7-8 років інфраструктури, яка б дозволила запобігти руйнівним наслідкам стихій. Президент України закликає урядовців зробити необхідні розрахунки, розробити таку програму ще цього року, здійснити заходи із залучення коштів не лише з Державного бюджету, а й інших джерел для того, щоб вже з початку наступного року розпочати її реалізацію.
12345 2008-08-07 / 16:07:00
А де Ви були пане Балога, в той час (чи не губернаторм)?