
Максим Сергійович Рак народився 3 березня 1988 року в Маріуполі на Донеччині. Він змалку захоплювався спортом і технікою, займався айкідо, стрільбою з лука, велоспортом, любив риболовлю та мріяв про море. Після навчання у машинобудівному коледжі у 2008 році почав працювати на комбінаті «Азовсталь».
До великої війни чоловік був опорою для своєї родини. Разом із дружиною Оленою виховував доньку Таїсію та будував плани на майбутнє в рідному Маріуполі.
Під час повномасштабного вторгнення він залишався в місті та брав участь у критично важливих роботах на «Азовсталі», зокрема в екстреній зупинці доменних печей, щоб запобігти техногенній катастрофі. Наприкінці березня 2022 року родині вдалося виїхати до Ужгорода.
У 2024 році Максим Рак став до лав Збройних сил України. Служив оператором відділення управління командира батареї самохідної артилерійської батареї військової частини А0216. Загинув 25 липня 2025 року біля села Філія на Дніпропетровщині під час виконання бойового завдання.
Прощання з воїном відбулося на набережній Незалежності в Ужгороді. Віддати останню шану прийшли рідні, побратими, ужгородці та представники міської влади. Під час церемонії зачитали пам’ятний лист від Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.
Поховали захисника на Пагорбі Слави. У нього залишилися дружина, донька та батьки.


