Пане Олександре, з ким уже встигли зустрітися на Закарпатті?
По-перше, дякую всім ужгородцям та закарпатцям за теплий прийом. Я прогулявся містом, побував на вашому чудовому ярмарку, скуштував деякі страви Закарпаття й отримав велике задоволення від спілкування з місцевими підприємцями та майстрами-ремісниками.
Ви збудували курорт «Буковель», тож неабияк розумієтеся на туристичній галузі. Як оцінюєте туристичний потенціал нашого краю?
Бог дав мені сили й можливість відкрити «Буковель», тож я скористався ними заради всіх людей, які живуть в Карпатах. А закарпатський потенціал вважаю дуже великим. У першу чергу це стосується Рахівщини. Там можна збудувати колосальний курорт світового рівня. Сподіваюся, ми це зробимо разом із громадами, які підтримують розвиток туризму. Тут будуть жити люди з достойними зарплатами, ніхто більше не потерпатиме від бідності.
Однак цього всього не буде, доки інфраструктура, зокрема дороги, залишатиметься в зруйнованому стані?
Я безліч разів бачив закарпатські дороги і їздив ними. Пам’ятаю, у 2015-16 роках я приїжджав сюди з бюджетним комітетом Верховної Ради і попереджав, що буде з дорогами Закарпаття через рік. І так воно й сталося – всі дороги повністю зруйнувалися одночасно. Чому? Бо востаннє капітальний ремонт, якщо його так можна назвати, відбувався двадцять років тому. А саме на двадцятий рік дороги починають розвалюватися, якщо їх не обслуговувати. От, приміром, напрямок «Долина-Хуст». Погляньте, яка там мальовнича місцевість. Там можна розвивати туризм. Але дорога – жах. Тож треба починати працювати за чітким планом. Колись такий план було розроблено для «Буковеля». І ми дотримуємося його вже 18 років. Такий самий план розвитку потрібен і для всієї України. Аби кожна місцина мала з нього зиск і знала, чим має займатися. Саме довкола такого плану мають єднатися громади, а не на ідеї економії коштів.
Створити ОТГ на Закарпатті непросто, бо очільник області не вельми сприяє цьому.
Реформу децентралізації треба розглядати у комплексі. Бо сьогодні єднаються сильні громади. І через це вони стають іще сильнішими. А маленькі громади лишаються на маргінесах і робляться ще біднішими. Хіба це справедливо? Громади мають об’єднуватися на певній ідеї, економічній моделі. Приміром, декілька сіл можуть займатися лісовиробництвом – у рамках приросту обережно переробляти ліс, не експортувати кругляк. На основі цього вони й можуть об’єднатися. Інші мають чудове озеро, тож можна зробити рекреацію. Чіткий план розвитку всієї України слід розробити якомога швидше. Якщо я стану Президентом, то матиму його вже протягом першого року. А за другий рік ми підготуємо інженерію того плану. Визначимо, де в першу чергу потрібні дороги, мережі, водозабезпечення, електролінії. Далі почнемо все це будувати. Бо зовнішньому інвестору не цікаві проблеми держави. Якщо він хоче, приміром, звести завод – у нього має бути класна дорога й інфраструктура.
Що Вас спонукає балотуватися у Президенти України?
Жебрацький рівень життя наших громадян і те, що країну щороку покидає мільйон осіб. Моя головна мета – змінити життя в Україні на краще. Важко порівняти маленький «Буковель» із цілою країною. Але погляньте на людей, які жили в селі Поляниця – раніше воно було доволі депресивною місциною. Люди тяжко працювали, молилися Богу, і Бог дарував їм можливість стати найбагатшим селом в Україні. Сьогодні цілий регіон – десятки, можливо, сотні тисяч мешканців живуть вельми добре, будуючи власні готелі й розвиваючи сільське господарство у налагодженій туристичній інфраструктурі.
Шевченко – Президент. Які будуть перші кроки, що дозволять нам відчути – життя змінюється в ліпший бік?
У першу чергу треба перекрити корупційні шпарини на митниці. У глобальному плані. Візьмемо для прикладу енергетичну митницю. Вона має опікуватися нафтопродуктами, натомість сприяє їхній контрабанді. Треба перекрити всі газові оборудки, які влада практикує вже понад 27 років. Перекривши кордон, ми отримуватимемо щодня десятки мільйонів доларів. Це гроші, які прийдуть від великих оборудок наших можновладців! Я не кажу про маленькі «бусики», якими люди щось везуть, намагаючись вижити у прикордонних районах. У тих людей нема вибору, бо держава не дає можливості отримати достойну зарплату і пенсію. Другий крок – «перезавантаження» правоохоронної системи. Вона має почати служити людям, а не бути репресивним інструментом у руках влади. Уже ці два кроки кардинально змінять картину. Закон ніхто не порушуватиме. Усі знають мою безкомпромісність, я за те, щоб хабарники й ті, хто зловживає своїм положенням, були покарані. А ще би я хотів, щоб і моя команда, і наші опоненти пройшли детектор брехні, відповівши, чи чесно вони працюють. Переконаний – за такої умови наша команда виграє у першому турі.