Сімдесят з гаком років тому, в жовтні 1944-го, завершилося багаторічне правління Міклоша Горті - героя угорських націоналістів, збирача земель і державного лідера з неординарною біографією.
Ад'ютант його величності і контрреволюція на білому коні
Нащадок старовинного мадярського роду Міклош Горті отримав все, що могла запропонувати здібному аристократу австро-угорська монархія.
Блискучу освіту, володіння шістьма мовами, навчання в Військово-морській академії, дипломатична служба в Туреччині, одруження з дочкою депутата і, нарешті, посаду ад'ютанта при імператорі Франці Йосипі I. Роки, проведені поруч зі старим монархом, Горті вважав кращими в своєму житті.
Перша світова війна довела, що 46-річний офіцер годиться не тільки для придворної служби. Горті брав участь в морських боях, був важко поранений, дослужився до віце-адмірала і навесні 1918-го став командувачем австро-угорського флоту. Правда, командувати йому довелося тільки сім місяців. Потім відбулася поразка Австро-Угорщини у війні, розпад багатонаціональної імперії і революція.
У 1919 році угорські комуністи, які прийшли до влади в Будапешті, проголосили радянську республіку і розгорнули червоний терор. Міклош Горті повважав, що його борг - "боротьба проти варварських сил". Перебуваючи на півдні Угорщини, адмірал очолив контрреволюційну Національну армію. З військовою допомогою Антанти червоні були швидко розбиті.
У листопаді 1919-го Горті, одягнений в адміральську форму, в'їхав до Будапешта на білому коні. Він оголосив, що прощає злочинну столицю, "що проміняла тисячолітні традиції і національні кольори на червоне ганчір'я".
Прощення не торкнулося звичайних мадярів, запідозрених в лівих симпатіях: білий терор в Угорщині виявився набагато масштабнішим за червоний і був припинений лише під тиском західних держав.
Королівство без короля і адмірал без флоту
У березні 1920 року Міклош Горті був проголошений "його світлістю регентом Угорського королівства". Тимчасові обов'язки регента йому довелося виконувати протягом 24 років, оскільки король в Угорському королівстві так і не з'явився.
Горті призначав і звільняв прем'єр-міністрів, мав право розпуску парламенту, командував збройними силами і визначав зовнішню політику. Він як і раніше носив адміральське звання і хизувався в звичному мундирі - хоча після війни Угорщина втратила вихід до моря і, відповідно, втратила ВМФ.
Думки консервативного угорського правителя були спрямовані в минуле. Модернізацією країни регент практично не займався, зате заснував лицарський Орден Витязя і щедро роздавав нагородженим земельні угіддя.
Адмірал відкидав всі нові віяння, в тому числі і праворадикальні: діяльність фашистських партій в Угорщині довгий час була заборонена. І, зрозуміло, Горті залишався стійким антикомуністом.
"Найбільшу загрозу представляє російська експансія, будь то царсько-православна або сталінсько-комуністична", - напише він.
Втім, одну угоду зі Сталіним авторитарний адмірал все ж уклав. У 1940 році Горті погодився звільнити з в'язниці і відпустити в Москву комуніста Матяша Ракоші - майбутнього лідера Угорської Народної Республіки. Натомість угорцям були повернуті прапори національної революції, захоплені царською армією в середині XIX століття.
"Поверніть все!" і "шакал Європи"
Займаючи привілейоване становище в Австро-Угорськоій імперії, мадяри до кінця випили чашу поразки у Першій світовій.
За умовами Тріанонського мирного договору угорська територія скоротилася ні багато ні мало на 72%. Словаччина, Закарпаття, Трансільванія, Хорватія увійшли до складу сусідніх держав. І хоча на втрачених землях переважало неугорське населення, це не пом'якшило національну травму.
Протягом вісімнадцяти років державні прапори в гортистській Угорщині залишалися приспущеними на знак жалоби. Заняття в школах починалися з молитви про возз'єднання батьківщини. Країна скандувала гасла "Кого не ранить слово "Тріанон", той не угорець!", "Ні, ні, ніколи!" і "Поверніть все!"
Реванш став для Міклоша Горті головною справою життя. І коли в Європі з'явився лідер, налаштований перекроїти післявоєнні кордони, адмірал приєднався до Гітлера - хоча і вважав фюрера вискочкою-плебеєм.
У 1938 році приспущені угорські прапори були урочисто підняті на одну третину: Угорщина взяла участь в розділі Чехословацької республіки, повернувши південь Закарпаття та Словаччини.
Сам Горті описував тодішні події так: "Коли я проїжджав по дорогах, люди обіймалися один з одним, падали на коліна і плакали від радості. До них, нарешті, прийшло звільнення. Без війни, без кровопролиття".
Союз з Третім рейхом вимагав скорегувати внутрішню політику, і в тому ж році в Угорщині були прийняті власні антиєврейські закони. "Що стосується єврейської проблеми, я був антисемітом протягом всього мого життя", - зауважить Горті.
В американській пресі Угорщину стали іменувати "шакалом Європи".
Користуючись заступництвом Гітлера, адмірал продовжував збирання земель. У 1939-му Угорщина захопила Карпатську Україну, в 1940-му отримала від румунів Північну Трансільванію, в 1941-му взяла участь у розчленуванні Югославії.
Але за територіальні трофеї довелося розплачуватися втягуванням країни в пекло Другої світової.
Союзниця Німеччини вступила у війну проти СРСР - і на східному фронті поклали голови десятки тисяч угорців. Серед них опинився і старший син глави держави - військовий льотчик Іштван Горті, що розбився в 1942 році неподалік від Старого Оскола.
Нацистський кіднепінг і життєве фіаско
Згодом угорському лідеру стало зрозуміло, що він поставив не на ту карту, і крах гітлерівської Німеччини неминучий. Горті почав таємні переговори про сепаратний мир з союзниками. На жаль, про це дізналися в Берліні, і німці вжили заходів.
15 жовтня 1944 адмірал-регент оголосив про вихід Угорщини з війни. Але в той же день німецькі диверсанти під керівництвом легендарного Отто Скорцені викрали молодшого сина Хорті. 37-річного Міклоша заманили в пастку, схопили, і, закотивши в килим, вивезли до Рейху. Потім штурмовики Скорцені захопили резиденцію угорського правителя.
Від нього зажадали відмовитися від перемир'я і офіційно передати владу лідеру угорських нацистів Ференцу Салаші. Горті все виконав. Пізніше він скаже: "Я не відрікався від влади. Я просто обміняв свій підпис на життя свого сина".
Горті-молодшого помістили в концтабір, Горті-старшого вивезли в Баварію і утримували під домашнім арештом аж до розгрому Німеччини. Після війни він разом з сім'єю виїхав до Португалії, де і провів решту життя.
З португальського вигнання екс-регент міг спостерігати, як його праці перетворилися в ніщо.
Як переможена Угорщина втратила всі територіальні придбання і стала ще меншою, ніж до 1938 року.
Як в країні була встановлена комуністична диктатура на чолі з товаришем Ракоші, настільки необачно виміняним на історичні реліквії.
Як Совіти потопили в крові угорське повстання 1956-го.
Пригнічений Хорті заповідав не повертати своє тіло на батьківщину, "поки Угорщину не покине останній російський солдат".
Колишній угорський лідер помер в 1957 році, а в 1993-му його прах без офіційних церемоній перепоховали в фамільному склепі. Ще через двадцять років в Будапешті з'явився пам'ятник Горті - встановлений партією "Йоббік" в приватному порядку, розміщений на церковній території і захищений від вандалізму небитким склом.
Адмірал-реваншист залишається дуже спірною історичною постаттю. Але в сьогоднішній Угорщини є бажаючі продовжити його справу.
Михайло Дубинянський, "Українська правда"
крук 2017-11-07 / 18:08:18
ми не забули і не забудеме як наші діди розповідали про мадяронів. як мадярони били сільський народ. не забудеме і ми... мало мадяронів пиздили мацкалі. скоро будуть танки в будапешті як в 56 році.. чекайте....
Фоштер Лупина 2017-10-30 / 06:58:51
Наших хлопців теж заставляли мадяри маширувати, як левенти.
То хлопці їм марша саботували - заспівувач і перші ряди мусіли співати "рендешно", задні співали "по-свому":
Фелгонгзотт о сов! Крумплі з лупинОв,
Левеш ся варИв -
Горті ся вдавИв!
До бубу 2017-10-29 / 10:13:06
Мікі пушов за няньком 24 годів тому.
Вуву 2017-10-28 / 21:44:17
А де зараз молодшй син горті микола (мікулаш) ... Далі десь живе в португалійі ?