Попри робочий час і всупереч мінусовій температурі, сьогодні пообіді закарпатці зібрались на народне віче, що розпочалось о 14-ій годині на площі Театральній. Людей нині – дещо менше, ніж ще кілька днів тому, найперше, через від’їзд значної частини активної громади області до Києва, де нині закарпатці беруть участь у загальноукраїнських акціях протесту.
Зате дехто вже встиг зі столиці повернутись, щоправда, лише на нетривалий час – незабаром тільки-но прибулі додому закарпатці знову збираються до виїзду в Київ. Сьогодні ж на зібранні вони розповідали: Київ стоїть, і стоятиме ще тиждень, два, місяць – стільки, скільки знадобиться для досягнення єдиної на всіх мети.
Схожий настрій, вже знайомий по дотеперішнім зібранням, панував і на Театральній. Закарпатці так само демонструють здатність виходити на вулиці стільки, скільки в цьому буде потреба. Збиратись доти, доки їх вимоги не будуть почуті. І країна, звільнена від тягаря нинішніх чільників, що віддають злочинні накази калічити мирних громадян, зможе зітхнути з полегшенням.
Сьогодні вороття назад немає, наголошував у своїх промовах чи не кожний, хто зголошувався до слова. Вистояти і протриматись – заради кращого майбутнього для наших дітей і онуків, заради можливості вільно висловлювати свої погляди та думки, заради подолання страху за себе і своїх рідних та близьких, заради збереження власної честі та гідності, заради рідної багатостраждальної країни. Бо ж інакше – знову суцільна темрява у вигляді регіоналівських «стабільності та покращення». І неминучі репресії в майбутньому до тих, хто сьогодні прагне здобути можливість відчувати себе вільною людиною. Репресії, до яких режим уже вдається, тиснучи на студентів, намагаючись залякати спецслужбами мітингарів та кидаючи за грати батьків сімейств і журналістів, котрих спочатку, для застращення інших, понівечив.
…На противагу владному мракобіссю на площі Театральній сьогодні – студенти із надією та вірою в очах, хлопці з українськими прапорами на плечах та дівчата з вплетеними у волосся жовто-блакитними стрічками, матері з маленькими дітками, пенсіонери з багаторічним стажем роботи на державу і при цьому – зі сміхотворними пенсіями і зі щоденним виживанням на межі. А ще, традиційно: державний гімн у виконанні сотень голосів з долонями на серцях. Усміхнені обличчя з українськими міні-прапорцями на щоках. І прапори, багато прапорів, що тріпочуть на вітру…
Спільно й одноголосно народне віче наприкінці перебування на Театральній ухвалило резолюцію. Вимоги сформульовані чітко: президент – у добровільну відставку, в обласній раді – позачергове засідання з ухваленням відповідного звернення щодо відставки усієї владної верхівки, зі студентської ініціативи – вимога до ректора УжНУ Федора Ващука про підписання наказу щодо незарахування страйкуючим студентам пропусків на період відсутності їх на парах під час страйку.
По ухваленні резолюції мітингарі, розгорнувши велетенський національний прапор і виконавши гімн, попрямували набережною Незалежності до будівлі обласної ради, де й зареєстрували звернення до голови облради з вимогою скликання позачергової сесії. Пообіцяли: на засідання обов’язково навідаються, аби усім разом зафіксувати, хто з депутатів і як голосуватиме. А наразі, кажуть, сором і ганьба для Закарпатської облради, яка єдина серед усіх самоврядних органів західних областей не спромоглась, знову ж таки, з вини місцевих регіоналів, ухвалити звернення про відставку президента та уряду.
Тетяна Кашуба, Закарпаття онлайн
Ярик 2013-12-07 / 16:35:47
https://www.youtube.com/watch?v=zZ8T0yxdusQ
https://www.youtube.com/watch?v=HenCzOrt7WI
Яна 2013-12-06 / 09:36:28
Молодці!
сорри 2013-12-06 / 00:46:11
Ми всі молодці! Ми вистоїмо як НАРОД!
vasil 2013-12-05 / 20:32:00
Був сьогодні на майдані.
Люди, не будьте байдужими і не чекайте, що за вас хтось щось вирішить.
Допоможіть мітингуючим у Києві, які в холоді виборюють майбутнє для нас.
Слава Україні!
ivan 2013-12-05 / 19:46:11
molodtsi