Ужгородська письменниця Галина Малик не перестає приємно дивувати. Після відомої трилогії про пригоди дівчинки Алі в різних недоладних світах, після переможних перших і других «Злочинців із паралельного світу», після вуйка Йоя з ужгородського скансену, зрештою, після серії пізнавальних книжочок («Чому я хлопчик?», «Чому я дівчинка?»,«Звідки я узявся?», «Для чого потрібні тато і мама?»), відома дитяча письменниця написала повість-сюр «Абра&кадабра».
Книжка побачила світ в ужгородському видавництві «Ліра» і є вельми символічною для авторки. Адже цього року «тьотя Галя», як називає її малеча по всій Україні, відзначила поважний ювілей – 60-річчя. Чудова нагода показати свою творчість із несподіваного боку.
Однак це не перша спроба Галини Малик звернутися до дорослого читача. В її доробку є збірка сонетів «Мій срібний князю», що стала одним із кращих поетичних набутків Закарпаття в інтимній ліриці. Книжку, здається, недооцінили, бо стереотип дитячої письменниці настільки тяжіє над авторкою, що все інше сприймається як щось другорядне і зайве.
Зрештою, «Абра&кадабра» підтверджує цей усталений міф. Бо хоч сама Галина Малик декларує повість як твір для дорослих, він чудово сприйматиметься і дітьми. Адже більшість подій пов’язано зі школярами і школою. Письменниця творить несподівану ситуацію: у містечку У поширився незнайомий вірус, внаслідок якого мешканці перестають розуміти один одного, розмовляючи суцільною абракадаброю.
Легке, гумористичне плетиво оповіді зацікавлює з перших сторінок. Повість читається невимушено та з інтересом. Галина Малик уміло творить сцени апокаліпсису в окремо взятому місті. У деяких персонажах вгадуються реальні ужгородці, що створює додатковий комічний ефект. Щоправда, розв’язка настає несподівано і навіть невмотивовано. Читач тільки-но увійшов у смак ситуацій «онімілого» міста, як раптом усе закінчується. Та й ще чисто дитячим прийомом: погану «машинку зла» розтоптали ногами і «абракадабра» скінчилася.
Саме тому повість можна вважати все-таки твором для підлітків. Прийоми, мова, герої – все це з арсеналу вправної дитячої письменниці. Хоча, ясна річ, дорослі теж чимало знайдуть у цій книжці. Це якраз той рівень неабиякої майстерності письменника, коли він створює універсальні тексти – «від 2-х до 102-х років».
Для Закарпаття ця повість знакова ще й тим, що в ній уперше подано Ужгород у сатиричному ключі. Міфологізація і літературне прописування міста над Ужем відбувається буквально в наше останнє десятиліття. Після екзистенційного роману Оксани Луцишиної «Сонце так рідко заходить», після філософсько-фантасмагоричної повісті Сергія Степи «Велосипедний оркестр», після бурлескно-історичного роману Сергія Федаки «Валет Валентина Другета», тепер маємо ще й гумористичне зображення Ужгорода.
Серед зауважень до «Абра&кадабри» -- занадто засмічена мова ужгородських школярів. Це ж все-таки літературний твір, а не мовний трактат, який вимагає прямих цитат. Тотальна суржикованість мови окремих персонажів неприємно ріже вуха і навіть викликає внутрішній протест. У легкому і веселому творі це є зайвим.
Галина Малик вигадала цікаву ситуацію. Але оскільки завжди творить у своє задоволення, без зайвого напруження, то не захотіла її розгортати далі. Адже пише твори переважно невеликі – до ста сторінок, саме стільки, скільки можуть «проковтнути» сучасні діти. Саме тому повість не «дотягує» до дорослої планки (окреслена ситуація, але нема подальшого розвитку), і сприймається все-таки, як дитяча. Задум виявився масштабнішим за текст.
Хоча сама авторка, наче відчуваючи невдоволення заінтригованого читача, у епілозі залишає місце для маневру: почвари вижили і готові до подальших подій. А значить – продовження буде. Можливо, воно задовольнить запити найсуворішого критика.
Окремо хочеться привітати з виходом книжки ужгородське видавництво «Ліра», яке видало її за свій кошт і почало системно заповнювати нішу сучасної закарпатської прози та поезії. Книжка зроблена на найкращому поліграфічному рівні, а оформленню Ганни Пономаренко могли би позаздрити й київські видавці.
Літературний процес на Закарпатті продовжує інтенсивно розвиватися. Письменники пропонують абсолютно різні твори і давно застояні ніші нарешті починають заповнюватися вартими уваги новинками.
Словянин 2012-01-05 / 20:18:19
Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
04 січня 2012р.
...Галина Малик уміло творить сцени апокаліпсису в окремо взятому місті...
Якщо це література для дітей та юнаків - навіщо їм розповідати про вигаданий шизофрейниками апокаліпсис. Молоде покоління потрібно виховувати на позитивних доступних прикладах, коли зрозуміло, що є добро, і що є зло.
1771 2012-01-05 / 18:00:54
Усім, хто сумнівається в таланті Галини Малик, раджу прочитати її "Злочинці з паралеьного світу" (1), за яку її нагородили Всеукраїнської премією імені Лесі Українки. Як на мене, цілком заслужено.
Щодо згаданої мукачівської книгарні біля Ратуші, то там ніколи закарпатські книжки не брали і не беруть на продаж. Якимось культурним словом це важко назвати. Це політика. Ця двоповерхова книгарня є філією московської мережі. Так що всі питання треба слати до Москви, яку так люблять деякі місцеві "патріоти". :)
Адмін 2012-01-05 / 14:39:48
Ужгородка 2012-01-05 / 13:40:02 Вибачайте, Великий Пане Адмін!. Якщо Ви поряд, то могли б і зглянутись на МОЮ ТУПУ помилку. (c)
У нас немає технічної можливості (та й потреби) відслідковувати помилки. Просто, надалі, будь ласка, будьте уважні при введенні цифрового коду, от і все. )))
Пан Баклажан 2012-01-05 / 13:47:02
Пані Ужгородко, ви мене майже переконали :)
Здобуду щось з творчості пані Малик і дам на пробу дитині.
Є ще така біда - в наших книгарнях наших письменників майже нема. Я не ужгородець, книжками закуповуюсь час від часу в книгарні Мукачева, тій, що в ратуші. Останнього разу спитав чогось з нашого (хотів почитати історичний декектив Федаки), мені відповіли, що закарпатських письменників в продажу нема - не поступають...
Ужгородка - Оросу 2012-01-05 / 13:42:34
А ми купуємо книжки. Чим підтрримуємо наших літераторів і видавців. А ось Гаррі Потера - беремо у бібліотеці. Грошей шкода...
Ужгородка 2012-01-05 / 13:40:02
Вибачайте, Великий Пане Адмін!. Якщо Ви поряд, то могли б і зглянутись на МОЮ ТУПУ помилку.
Ужгородка 2012-01-05 / 13:38:01
А Вам просто мізки запудрили наші зомбоящики і зомбогазети. Коли Ви останній раз були у музеї з дитиною? А коли на виставі? А коли по лісі шахтинському гуляли? І взимку? Там можна зустріти людей, набагато цікавіших, ніж на журналістських тусовках.
Адмін 2012-01-05 / 13:37:39
Ужгородка 2012-01-05 / 13:27:00 Мій коментар тупо видалили. Почну з початку. (с)
Ваш коментар ніхто не видаляв. Тим більше - тупо.
Стежте за тим, чи правильно вводите цифри в коді.
ярослав орос 2012-01-05 / 13:35:27
дозволю собі стати на захист творчості моєї колежанки галини малик, як помітив жваву (й не дуже приємну розмову) щодо Її імені...
перше правило журналіста (та й письменника також)– мати на руках факти...
через стіну у мене на роботі філія національної бібліотеки україни для дітей...
поцікавився у її завідувача людмили прокопенко: "Скільки у Вас у наявності книжок галини малик?"
виявилося – дві: "вуйко йой" і "злочинці з паралельного світу-2"...
"вуйко йой" у даному разі "на руках", а "злочинців..." упродовж минулого року "позичали" 5 разів...
людмила прокопенко запевнила мене, що галина малик у порівняні з іншими нині сущими "дитячими" письменниками користується попитом у дітей...
Ужгородка 2012-01-05 / 13:33:03
А ось пригоди Алі уже перечитав весь клас. Діти навіть гру свою прикольну по книжці придумали Вконтакті. Це не визнання?
А Ваша дитина, поважний пан Баклажан, читає те, що Ви їй запропонуєте. Далі буде
Ужгородка 2012-01-05 / 13:29:52
А ось книжки Джоан Роулінз не забирають часу більше ніж годину. І Аліса, яка в країні чудес, не викливає захоплення, а після американського мультфільму - взагалі викликає тільки відразу.
Далі буде
Ужгородка 2012-01-05 / 13:27:00
Мій коментар тупо видалили.
Почну з початку. Моїй дитині - 10 років. і вона із задоволенням читає книжки Галини Малик, як і Лідії Повх, і Юлії Драгун, і інших. Бо це - СУЧАСНІТЬ нашої дитячої літератури. Боюсь, іншої і не буде.
Далі буде
Пан Баклажан 2012-01-05 / 12:53:54
Олеже, я взагалі не певен, що діти масово щось читають.
Навіть сам Сашко Гаврош публічно жалівся, що йому важко привчити сина до читання.
Щодо Керолла згоден - книжка не дитяча, тобто, кількашарова, дорослим оціниш її куди більше.
Я знаю, що деякі діти реально читають Гаррі Потера - мою,на щастя, ця пошесть оминула. Повторюю: я спитав, чи чиїсь діти реально читають (із задоволенням) книжки Галіни Малік? Твої, наприклад?
Може, я б і сам щось прикупив для дитини - але відчуваю певні сумініви.
Тут взгалі можна розвести філософію про смерть дитячої книжки, адже, окрім згаданого Поттера, В СВІТІ за останні десятиріччя для дітей не написано нічого путнього (не брати ж до уваги книжки Мадонни).
О.Д. 2012-01-05 / 12:00:56
Пане Баклажан, а в мене задавнене запитання, на яке я раптом вирішив почути враження інших: а ви переконані, що діти читають Алісу Люїса Керрола? Може то мені свого часу не пощастило? Бо я її читав в дитинстві і "не вкурив". Як на мене, це "дитяча" книга для дорослих...
Пан Баклажан 2012-01-05 / 11:41:19
"Особливо, якщо дає їй читати на ніч окремі фрагменти з Живого Журналу самого Пана-Баклажана." - та ні, то їй нецікаво :)
Аліса Керолла, Вінні-Пух Мілна, Карлсон... - невже можна сміливо ставити в цей ряд і вуйка Йойя?
Бо щось наразі ніхто не сказав: "А моя дитина із задоволенням читає Галіну Малік!". Тільки на особистість пана Баклажана перейшли...
Я от оповідання самого Сашка Гавроша включив би до шкільних програм з краєзнавства - він реально "відкрив" Кротона, Пинтю, інших персон, до цього майже забутих. А от щодо пані Малік - ну є таки певні сумніви в її затребуваності дітьми...
707 2012-01-05 / 10:29:07
2Ужгородець 2012-01-05 / 09:14:41
Та не він бідний, а його мала)))))))))))
Напевно що так. Особливо, якщо дає їй читати на ніч окремі фрагменти з Живого Журналу самого Пана-Баклажана.
Даремно вважають, що про смаки та особливості виховання своїх дітей не сперечаються.
Ужгородець 2012-01-05 / 09:14:41
Та не він бідний, а його мала)))))))))))
Гість 2012-01-05 / 08:59:01
бідний, бідний пан Баклажан...
Пан Баклажан 2012-01-05 / 00:05:06
Скажіть хто-небудь, чесно - ви даєте своїм дітям книжки Галини Малік? Вони (діти) її читають?
Чогось я слабо уявляю свою доньку (зараз їй 11), аби вона читала про вуйка Йойа - ані в 7, ані в 8-9-10...