Василю Васильовичу, ось і 11 грудня на календарі. Влітку Ви казали, що до цього дня далеко, і ми з Вами маємо купу часу, аби зробити ювілейне інтерв'ю. Цей день настав, але без нього. Але це не страшно. Бо ж інтерв'ю можна готувати і післяювілейні, і міжювілейні. Розумію, що було б приємно. Але що робити, якщо час біжить, ні, не біжить, а летить, як випущена стріла?!
Користуючись нагодою цю сторінку свого блогу присвячую Вам: як кажуть у нас на Іршавщині, людяному та ипному чоловікові, файному художнику, оформлювачу книг, фотографу, відеооператору...
Ставлю три крапки.
Продовжити цю синонімічну низку матимуть можливість відвідувачі сайту, які Вас знають, поважають і люблять.
Від себе особисто хочу побажати Вам Божої благодаті, прожити у мирі, злагоді, доброму здоров'ї многая і благая літ.
З ювілеєм Вас, дорогий земляче!
Мідянка 2010-12-12 / 14:43:00
Краще пізніше,ніж ніколи.Але я памятаю гостинного Ловску,його басейн,куди ми втягли ганьбливого Канайла.Дай Боже дожити до другого 55-ліття!