Ой ниє так ниґде файно, як на Іршавщині

Перша найсильніша людина світу народилася саме в Білках. Богатир Іван Сила Фірцак-Кротон спонукав гонорових іноземців, перед якими виступав, аби ті взяли в руки карту світу і відшукали оті Білки. Тут свого часу дегустував міцні напої навіть американський митець і письменник Рокуел Кент. Саме завдяки білківському кукурудзоводові Двічі герою Соцпраці Юрію Пітрі чи не кожен громадянин колишнього Радянського Союзу знав про Іршавщину і про те, де сіється улюблена зернова культура Хрущова і де збирають добротні врожаї – по 100 центнерів з гектару.

Велику дещицю піару внесли і трударі культурної ниви – поет-пісняр Михайло Машкін; народні артисти України – Іван Попович та Степан Гіґа; артисти цирку Яцко; майстри художнього слова – Федір Потушняк, Юрій Мейгеш, Іван Петровцій, Василь Кузан, Василь Шкіря, а також заслужений працівник культури України Надія Мельник-Гудь та під її керівництвом неповторний народний фольклорний ансамбль "Іршава"; рятівник людських життів хірург Олександр Фединець і, звісно ж, художник Адальберт Ерделі.

Здавалося б, Іршавщина – велика і неосяжна земля. Однак територія Іршавського району, який був утворений у 1949 році, займає лише 0,9 тис. км 2. У 47 населених пунктах проживає 100,9 тис.чол. І хоча тут нема потужної промисловості, а у деяких гірських селах сотка землі на вагу золота, однак бідною Іршавщину не назвеш. Щедра природа (родять суниці, чорниці, малина, яфини, гриби) та роботящі руки спроможні забезпечити добробут. І жити не тільки сьогоднішнім днем. "Я працюю тяжко по світах, аби мої діти й онуки жили добре", - у цій фразі закладено сенс життя поколінь. Оця ментальність іршавчан і виділяє їх з-поміж усіх закарпатців.

А ще тут по-особливому гостять і поять. Слова "частують" та "пригощають" відсутні у багатющому лексиконі іршавчан. Гостити – значить гостити, а не пригощати; пити – значить пити, а не ку(о)штувати. І якщо ви хочете образити щедрого і фіґлярного іршавчанина, то скажіть, що "сидите на дієті", або – "не бируєте їсти та випити".

Іршавські піхторі знаються на стравах. У їхній кухні зібрані найкращі рецепти наїдків, напитків з угорської – пікантності страв додає челлена, як тиґла, та пекуча, як огинь, поприґа; румунської – смак токана з бринзою і смаженими шкварками згадуватимете довго, але їсти такого більше ніде не будете – у приготування кожної страви вкладено частинку серця; української – бо такий борщ чи суп, у якому ложка стоїть, не побачите ніде. Стільки різновидів страв з картоплі та квасолі не готують ніде у світі! І такого духмяного хліба та начинки, випечених у печі! Їхні запахи розливаються долинами і горбами.  

А від славнозвісних сливовиць, дичківок, бороцковок, черешнянок, які, до речі, "варять", а не женуть, буде вам переводити подих не лише під час вживання, а і тоді, коли будете хвалитися друзям-цімборам-знайомим. І коли іршавчанин каже вам: "Їжте-пийте, бо такого доброго більше ніде нема у світі", - то за цією фразою ховається і правда, і гордість за своє, рідне. Тому люди цього регіону надають перевагу продуктам, які виростили на власних городах (правди ніде діти: Іршавщина однією з перших дарує нам ранішні черешні, полуниці, капусту, редиску, картоплю, перець, помідори, огірки).

Про Іршавщину, її неповторну красу, мальовничі краєвиди, про збережені звичаї й традиції, про босоркань, про архітектурні пам'ятки, про її побожних жителів та про їхню філософію життя, золоторуких народних умільців можна розповідати довго, без зупину, як і писати журналістські статті, художні книги, складати пісні, збирати і записувати бувальщини, фіґлі.

Бо туй - майфайно колядувуть, фіґлювуть, співавуть, игравуть, бубнувуть, свальбувуть.

П.С. Краю мій, я радію тобою і всі мрії мої до тебе.

З любов'ю, истинна іршавчанка

Теги: Іршавщина, Білки, піар

13 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати