Сам моря не вип’єш

Сьогодні черговий раз "прорвало". Бо заїхав у власний двір і зрозумів, що паркуватися доведеться між двома кучугурами зітлілого мокрого листя, що вже частково перетворилося на компост. Лежить просто на асфальті, на прибордюрній лінії. Ну і я якось типу психанув і пішов у ЖЕК. Але втрапив туди не зразу. Дорогою зустрів настільки чудовий сюжет, що фотоапарату виявилося мало, щоб передати всю красу і неповторність унікального абсурду. Уявість собі: з одного боку базар "Білочка", з іншого – житловий квартал по Заньковецькій. Між ними – крутий спортклуб "Дюна", біля якого завжди повно крутих тачок. А ще – гаражний кооператив і пішохідний провулок, з трафіком (на око) кількасот людей на день. Ну а посеред всього цього ансамблю – краса, про яку, власне, і відео. Додивіться до кінця. Тривалість усього дві хвилинки, а найцікавіше на останніх 10-ти секундах.

Якщо ЖЕК не в змозі навести порядок у себе перед ґанком, як ми можемо очікувати порядку у наших дворах? Без особливої надії зайшов таки у ЖЕК. Поговорив з секретаркою начальника. Вона подивилася відео, скрушно похитала головою, позітхала. Послухала про кучугули листя, що пріють у дворах і про купу сміття біля контейнерів для його збору. Сказала: за це відповідає Василь Іванович, але його немає зараз (на годиннику 16:15). "Якщо хочете – приходьте завтра з 10-ї". "Не хочу", -- запевнив її. І пішов. Дорогою назад дозняв кілька кадрів, які б внесли остаточну ясність про ситуацію у житловому кварталі, що поруч із діловим центром міста і пішов додому пити валер'янку і їсти "хліб з маргарином".

Що? Взяти у руки лопату і самому покидати листя з асфальту на газон? І випити ту баюру, яку ви бачили на відео?

Я, може, й можу. Але краще я дочекаюся моменту, коли мер здійснюватиме об'їзд лівобережної частини міста і насмілюся запросити його у наш квартал. Без прохань і претензій. Просто щоб був у курсі. І, якщо пощастить, розповім як у день виборів на місці цієї ось кучугури стояли кандидати у депутати Інна Конар і Євген Прозор і ділили електорат.

Поділили?

Я розумію, що проблем у місті море, а тут я зі своїми дрібницями. Сміття, калюжі... У людей он тепла немає, на центральних вулицях люки відкриті... Ну... вибачте. Буду і далі паркуватися між двома кучугурами листя і чекати Василя Івановича з 10-ї. Це Україна, а я забувся, вибачте...

Теги: Ужгород, сміття, місто, соціо, ми