Закарпаття онлайн » Блоги » Олександр Попович

"Роби людям добре, а воно...", або Ще раз про культуру спілкування

Замість епіграфу:
- Слюшай! Абыдна, да? Ничего не сделал, честное слово. Только вошел.
(© тов. Саахов)


Їй-бо, думав що сьогодні нічого буде написати, незважаючи на кінець робочого тижня і близький щасливий вікенд. Однак, життя підкидає теми на кожному кроці. Цього разу темою замітки став випадок, який і змусив пригадати винесену у заголовок цитату не то з Остапа Вишні, не то з Павла Глазового. Словом, це явно когось з українських класиків-гумористів періоду пізнього застою. Не суть важливо чиє. Важливо, що, вочевидь, письменника спіткало розчарування у людській відкритості і здатості до взаєморозуміння. Як, власне, і автора цих рядків нині. Та ближче до суті.

"Роби людям добре, а воно...", або Ще раз про культуру спілкування

Їду з роботи. Голодний, але майже щасливий, бо тарілка гарячого левешу і улюблений диван маячать на обрії у межах 10-15 хвилин доступності. Дорогою завертаю на стоянку до відомого у місті супермаркету за "чимось до чаю". ;) В’їзд вузький і майже загороджений запаркованими авто, бо у таку погоду, вочевидь, чаю хочеться не одному мені. А, завернувши, чудом не лишаю колесо у "навстіж" відкритому квадратному люкові. Російською це "лівньовка". Як же по-нашому? Зливівка чи що, прости Господи? Ну, ясно. У оте от відкрите я мало і не влетів. Об’їхав, здавши назад, запаркувався і у супермаркеті прямо до дівчинки, яка стоїть у куточку роботи з клієнтами (де видають картки, різні знижки, тощо). До речі,  там-таки стоїть скринька для побажань. І цілком доброзичливо, усміхаючись (чесне слово, тримаюся за червоне) кажу:
 

-- Дівчино, там у вас перед заїздом люк відчинений. Якщо не закриваєте, то хоч прапорець повісьте, бо хтось залишить там колесо і буде з вами судитися. Воно вам треба?

Матінко моя! Чи ж я чекав такої реакції?

(Голосно і дивлячись спідлоба)
-- Ви мені таке не говоріть!!! Я за це не відповідаю! Йдіть до адміністратора!

-- Шановна, та що ви таке кажете? Я ж не "наїжджаю". Просто роблю вам послугу, повідомляючи, що хтось вкрав решітку і ваші покупці наражаються на небезпеку. Ви ж представник супермаркету, якому належить стоянка. Передайте там комусь із чоловіків...

-- Я не представник! Не представник!!! Йдіть до директора скаржитися...

Все. На цьому розмову можна було припиняти і я так і зробив. Які ж люди стали лякані, нервові і гарячкуваті. Ну, я не знаю, може молода дівчина Світлана (так було написано на бейджику) справді засмика на покупцями, які приносять повертати прострочений товар (а думаю, що приносять, бо я раз у виробі кулінарного цеху від цього супермаркету знайшов таргана), може її чоловік ображає, або зранку шеф вилаяв... Я не знаю, що не так у Світлани. Та Господь з нею і дай їй гарного настрою і здійснення мрій. Вона просто стала індикатором того, що у нашому сьогоднішньому соціумі спілкуватися вільно, відкрито, з усмішкою стало можливим лише зі своїми домашніми і найближчими друзями. Бо, гадається, за невинне "дєвушка, а дєвушка, как вас зовут?" © зараз не почуєш грайливе "Таня", а, скоріш за все схопиш дамською сумочкую у вухо. Добре, якщо не шпилькою у колінну чашечку. Мда...

Хто нас зробив такими? Глобальне потепління? Політики? Інтернет? Темп життя? Продукти з ГМО? Чесно, на знаю. Тільки... Сумно. І смішно. Але сумно більше ніж смішно, еге ж?

Олександр Попович, Закарпаття онлайн.Блоги
12 березня 2010р.

Теги: спілкування, бувальщина, супермаркет, культура

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Пальма 2010-03-15 / 22:24:00
Знаєш Олександре,це не змучена продавщиця.а зла бо не вигідно для неї те чим вона займається,а грошенят хочеться!А так мимрою відстояла і копійчина на сигарети є,а дальше її носа-хоч трава не рости і не чіпайте її!Ось у цьому все наше виховання.

местный 2010-03-15 / 19:00:00
15.03.2010 18:59 - опять не подписался :) эт я...

2010-03-15 / 18:59:00
Александр, ну правы Вы и что? ну посмотрите с точки зрению этой девочки: она работает в магазине, а люк ливневой канализации - точно не к ней. она что по-Вашему должна оставить своё рабочее местои бегать по всему "В...аку" искать кто за это отвечает. Чисто теоретически, в нормальной компании она должна обратиться к своему непосредственному шефу и тот дальше бы с компетентным человеком это бы разруливал... Но это теоретически, в нормальной компании... а её к вечеру уже по своей непосредственной работе заколебали... В общем, улыбайтесь чаще :-D



КК, ну Вы даете с "заказом на дом"... у нас я думаю тоже можно, но сьюпермаркет сдерет столько, что пицца будет с золотым напылением коробочки - по цене черной икры... лучше пройтись - и дешевле и для здоровья полезней...

as om 2010-03-14 / 21:02:00
Сашко , стосовно " зеленкавого "сервісу і в мене є упередження ,


мав таку історію в їхньому маркеті - дівчинка за касою деякі продукти з мого кошарика

обрахувала на клавіатурі ( сканер не зчитував штрих-коди...).Я б може і не вникав в зміст мого чека , якби не таким відчутним був БЛЕФ - 24 гривні!

І жодного конфуза! Пояснення було невинним , переплутала вісьмірку з шістіркою в одному з кодів...

Я віддаю перевагу сервісу кольору БОРДО.

KK 2010-03-13 / 05:54:00

Ну і ще пару маленьких дрібниць: 2 = то = до. Навіть ім'я цйого сайту (sight) закарпаття анлайн (online). Бачу що і на Україні, скоро всі будуть балакати на цей русино/американський суржик!




У практиці мало людей справді користаються замовленням харчів по телефону, але тут дуже популярно замовити 'пітсу' таким спосібом. Не погана штука, коли скажім після напруженого дня, замість і ще турбоватися із готовленям вечери, то замовляєш пітсу, і скоро сидиш на улюбленому дивані, і їсиш теплий італіський пляцок. А ще із холодним пивом (правда, пиво мусить уже бути холодним у холодільнику, бо не мають право його возити!).

Ол.Попович 2010-03-12 / 20:47:00

2 КК. розвеселили спецсловами. :)


Замовляти продукти додому? Мені таке в голову навіть не приходило. До крамниці 4 хвилини йти пішки. о_О

KK 2010-03-12 / 19:30:00

Думаю що Ви і знайшли того доброго, за ким Ви заїхали 'карою' і 'запаркували' біля 'супермаркету' на 'корнері', для чаю і заїхали до дому, повечерали і на решті сіли відпочити на улюбленому дивані? А у Вас ще не можна 'потелефонувати' до 'супермармаркету' і задавати замовлення за продуктами?

Ігор Сирота 2010-03-12 / 16:07:00
мм да, то нажаль майже у всіх супермаркетах таке - нервові продавці які "хамсько" до тебе ставляться, охоронці які на тебе дивляться ніби наступна їхня жертва, дирекція яка думає лише за свої прибутки а не про якість сервісу........ недавно у Києві в одному з таким суперМаркетів я застав картину, коли продавець відмовився продати товар клієнту, мотивуючи свою відмову тим, що такого товару є всього 1Кг і із-за 300 грам він товар "ПОРТИТИ" не буду. Маячна якась, чесне слово... Окрім цього в деяких магазин на тебе дивляться, мов: "Чого прийшов? Що тобі тут треба?? Читала я собі книгу а тут ти"...



:)

Ол.Попович 2010-03-12 / 15:49:00
2 Саша В.:


Ти як вичислив заклад, шпійон? Я ж шифрувався!! :)

Саша В. 2010-03-12 / 15:47:00
Я добре памятаю твого покупного таргана у холодці і навіть використав його в якості прикладу в одному матеріалі. І мені здавалося, що після того випадку в тебе назавжди відпаде бажання навіть заходити у цей магазин. А ти, Саша, знову наступаєш на власні граблі :) У данному випадку винна саме адміністрація закладу, їх загальний стиль спілкування з клієнтами. Цю дєвочку за таке ставлення до покупця мали б просто на твоїх очах звільнити (або хоча б на дошку ганьби повісити). На жаль, у Берегові єдиний супермаркет в центрі саме від цієї зеленуватої фірми, "батьківщини тарганів". Мучаюсь!