Життя в Україні поліпшилося...

Класичний філолог Тетяна Петрівна все своє трудове життя віддала літературній ниві – працювала літредактором у видавництвах та редакціях газет. За майже чотири десятиліття високопрофесійної роботи заслужила від держави пенсію у… 680 гривень. Тетяна Петрівна заощадлива – утримання однокімнатної квартири обходиться їй у 200 грн. Щоб купувати найнеобхідніші продукти та ліки, про заслужений відпочинок мусила забути і, незважаючи на болячки, шукати собі підробіток. Благо, що конкурентів – висококласних літредакторів, нині обмаль.

П’ять років тому, як і десятки мільйонів "маленьких українців", вона щиро сподівалася, що Ющенкові "Десять кроків назустріч людям" зменшать прірву між владою і народом та полегшать їй життя. Сподівання повільно, але безповоротно вивітрилися, як і рейтинг Віктора Андрійовича. Потім був Юльчин "Український прорив", суспільний ефект від якого був схожий на ефект прорваної у квартирі водопровідної труби. На минулих президентських перегонах Тетяна Петрівна повірила, що, нарешті, відтепер буде "Україна для людей", а "життя поліпшиться уже сьогодні", і підтримала Віктора Федоровича. Як це йому вдасться зробити, вона, як і мільйони українців, не замислювалася: обіцяє – значить зробить. Та ба! Ледве тиждень пробув В.Янукович у президентському кріслі, як заявив, що українцям слід запасатися терпінням, бо зримих результатів від реформ треба чекати впродовж наступних років. Зате підвищити тарифи на газ та комунальні послуги вже найближчим часом майже гарантував новоспечений віце-прем’єр С.Тігіпко. Ось тобі, пані Тетяно, і Юрїв, чи пак, Вікторів день!

Університетським однокурсником Тетяни Петрівни був Олег Володимирович. Нуднувата класична філологія його цікавила значно менше, ніж кипуча громадська діяльність на факультеті, тож, отримавши диплом, пішов працювати у Контору Глибокого Буріння. Спочатку йому доручали приносити інформацію про студентські настрої у рідному вузі, згодом – занотовувати все, що каже невдоволений Петро Скунць, та виявляти місця, де священик Іван Маргітич проводить греко-католицькі богослужіння. Потім він відслідковував контакти В’ячеслава Чорновола під час його роботи метеорологом на Воловеччині, їздив у відрядження фіксувати на камеру учасників ланцюга єднання Львів–Київ із крамольними синьо-жовтими прапорами у січні 1990 року, реєстрував учасників екологічно-антипістрялівських мітингів, які проводили у Мукачеві невгамовні Євгенія Деркач та Любов Караванська, вивідував, де хустський дантист Михайло Джанда підпільно друкує рухівські листівки. Через десяток літ вдячна влада незалежної України гідно оцінила "внесок" Олега Володимировича у розбудову держави: окрім пенсії у майже 6 тис. грн. присвоїла йому ще й звання "Заслужений юрист", що, окрім нагрудного знака, дає право і на комунальні пільги.

Схожих до Олега Володимировича  "будівничих" України, у яких життя поліпшилося ще вчора, – десятки тисяч. Вони, за словами народного депутата А.Яценюка, щомісячно отримують пенсії 20–30 тис. грн., а окремі – і по 120 тис. Таку, з дозволу сказати, соціальну справедливість чомусь впритул не бачила "помаранчева" влада. Нині ж у керівних кріслах, включно з президентським, засідають "блакитні" державники, які прийшли до влади на хвилі обіцянок українцям поліпшення життя "уже сьогодні". То може варто їм нагадати, що "сьогодні" вже настало, а обіцяне поліпшення життя, як і наведення елементарної соціальної справедливості у "пенсійному фонді" України, чомусь запізнюється. Чекати ще кілька років на ефект від суспільних реформ В.Януковича Тетяна Петрівна та її ровесники просто не мають часу.

Теги: пенсія, газета, університет, філологія,

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати