Ситуація на ринку нерухомості — стабільна. Такої думки дотримується більшість експертів у цій галузі. Мовляв, такого періоду, аби нічого не купували чи продавали, ще не було. Адже хтось прагне покращити свої житлові умови, хтось переїжджає в інший район чи місто, а комусь таланить нарешті придбати першу квартиру. Тому ціни, в принципі, тримаються на рівні 2010го — щоправда, з незначним здешевленням буквально у кілька відсотків. Утім, за словами керівника одного з ужгородських ріелторських агентств Тетяни Річіної, хорошу квартиру за помірні гроші нині знайти все-таки важко. Як і раніше, в ціні однокімнатні квартири на вторинному ринку — їх, по-перше, найменше, а по-друге, вони все ж найдоступніші, коли йдеться про їхню вартість. В обласному центрі таке житло коштує в середньому 700–750 доларів за квадратний метр. Загалом, промоніторивши оголошення, виявилося, що люди готові продати однокімнатну від 16 тисяч доларів (малосімейка та ще й без ремонту) і аж до 40 тисяч. Двокімнатні ж, якщо вірити їм же, тримаються в ціновому сегменті від 27 тисяч умовних одиниць («хрущовка») і навіть до 70 тисяч. Хоча найбільше квартир — усе ж за 35–45 тисяч доларів.
3 і 4-кімнатні помешкання, в розрахунку за метр квадратний, коштують приблизно на 100 доларів дешевше.
Що ж до «хрущовок», то вони, як стверджує Тетяна Річіна, вже не так цікавлять покупця. Люди краще додадуть кілька тисяч, аніж будуть тіснитися у маленьких кімнатках.
Якщо ж говорити про первинний ринок, то в Ужгороді квадратний метр у цьому сегменті коштує від 4 тисяч гривень (якщо житло буде готове, приміром, за рік) і до 6–6,5 тисячі (за готове, з документами).
В Мукачеві ж, навпаки, первинний ринок не користується великою популярністю. «Клієнт переважно не готовий платити в рази більше за новобудову, — каже голова Закарпатського відділу АФНУ, керівник однієї з мукачівських агенцій Сергій Альохін. — Адже тут за квадратний метр просять мінімум 700 доларів, і це — за голі стіни. Тому квартири в новобудовах, здані в експлуатацію ще у 2008 році, переважно порожні. Бо ж тут і площа більша, порівняно зі старими квартирами — близько 70 метрів квадратних у двокімнатній. Відтак таке житло обійдеться в 45–50 тисяч доларів, а ще десь 20 тисяч у неї треба буде вкласти. А за такі гроші вже і будиночок можна придбати».
За словами пана Сергія, люди нині квартири купують, але шукають дешевші варіанти. Відтак середній і високий сегменти на місцевому ринку нерухомості дещо пригальмовують. Переважно всі полюють за цінами нижче ринкових. Мовляв, нехай буде без ремонту, совдепівського планування — все одно перероблятиму під себе. Проте такого напливу охочих купити житло, як у 2007 чи 2008 роках, звичайно, немає. «Тоді й справді був бум, — пригадує ріелтор. — Люди навперебій купували квартири, переживаючи, що на всіх не вистачить. Та й «легкі» кредити цьому чимало сприяли. Але попит є, звісно, і нині. Тим більше, якщо ціна відповідає якості. Ті ж, хто тримає її зависоко, не можуть продати житло і півроку, і рік».
Нині ж ситуація щодо кредитування кардинально змінилася. Адже іпотекою ризикує займатися дуже обмежена кількість банків. «В Ужгороді їх можна порахувати на пальцях однієї руки, — каже фінансовий експерт Василь Рошко. — Це — неконкурентний продукт. Після кризи вимоги банків до позичальників дуже посуворішали. Тепер вони вимагають довідку про офіційну зарплату, перевіряють ці дані та жорстко слідкують за платоспроможністю клієнта — аби на погашення кредиту йшло не більше 30% щомісячного доходу. Тож і попит на іпотеку дуже впав. Як, власне, і платоспроможність населення». В тих же банках, де від іпотеки не відмовилися, кредитують лише в національній валюті на період переважно від 10 до 20 років. При цьому перший внесок має становити не менше 40% від загальної вартості житла.
Щоправда, існує й інша можливість без 30 тисяч доларів «у кишені» обзавестися житлом. І надії тут хіба що на програму молодіжного кредитування, на яку, якщо відповідний проект пройде погодження в обласній раді, планується у 2012 році виділити з місцевих бюджетів не півмільйона гривень, а вже 4,5. Як пояснює директор Закарпатського регіонального управління Держфонду сприяння молодіжному житловому будівництву Галина Дудчук за минулий рік в експлуатацію було введено 2 багатоквартирні будинки в Ужгороді (один на 37 квартир, другий — на 15) та один 16?квартирний у Мукачеві. Нині ж триває будівництво ще одного 15?квартирного будинку в обласному центрі. Утім, кількість цих квартир явно не є достатньою, та й самі закарпатці досить скептично оцінюють свої шанси отримати подібне житло.
Що ж до ціни квадратного метра в тому ж таки Мукачеві, то, як пояснює Сергій Альохін, такого поняття в місті над Латорицею немає — все дуже індивідуально. Адже вартість квартири залежить від безлічі факторів: поверху, престижності району, якості ремонту, цегляний це будинок чи панельний тощо. Так, на не надто популярній серед місцевого населення вулиці Франка (на кшталт ужгородської Радванки) за однокімнатну квартиру просять 10 тисяч доларів. У більш елітному мікрорайоні Росвигово ціна вже буде становити не менше 17–20 тисяч. Втім, якщо усереднити, то за квадратний метр нині в місті просять
у межах 450–500 доларів.
Купують же квартири в Ужгороді, Мукачеві кілька категорій населення. За словами Сергія Альохіна, 30% ринку припадає на заробітчан, яких ріелтори взагалі називають «паличкою-рятівницею», ще 25–30% — на іногородніх. «Серед останніх, приміром, є вихідці як з гірських районів Закарпаття, — каже експерт, — так і зі Східної України — Харкова, Донецька, Запоріжжя. Маємо клієнтів навіть із Москви, Воронежа тощо. Воно, власне, і зрозуміло. Адже навряд чи на теренах усього пострадянського простору знайдеться ще одна подібна до Закарпаття місцина. В цьому сенсі з нами конкурує хіба що Крим. У наш край ці люди приїжджають відпочивати, одружуються із закарпатками, перебираються сюди, вийшовши на пенсію. А для нас це і добре — бо ж так в область приходять гроші».
Людмила Олійник