Ініціатор створення ансамблю, який діє при Ужгородському районному будинку культури, Леся Дубенко каже, що тільки за один рік колектив уже 5 разів побував у Словаччині. А коли запрошують, значить вони таки спраавді чогось варті! Вже навіть вишукані народні костюми вразили глядача своєю самобутністю. А духовні твори, ритмомелодика яких дуже впізнавана для закарпатців, були рідними і багатьом із тих, хто стежив за їхнім виступом у залі. Зараз цим гуртом керує Софія Рябець, директор Тарнівецької школи мистецтв. А дівчата, які тут співають, є викладачами цієї школи.
До Снини приїхав також хор при Ужгородському треко-католицькому кафедральному соборі. Його керівник Ярослав Кирлик розповів, що серед інших творів колектив привіз і "Отче наш" Григорія Давидовського. Коли вивчали цей твір, виникало враження, що чують фрагменти українських пісень, українських опер. І це надзвичайно цікаве переплетення народної і духовної музики.
Закарпатцям дісталася велика порція глядацької любові та оплесків. Наші колективи навіть завершували фестивальну програму. А ще їм доручили виконати "Довголіття" разом зі всіма учасниками та глядачами.
Свято підносить культурне життя і самого містечка Снина, і українців, які живуть у цій державі. Адже їх захоплює невпинна асиміляція. Але попри це, колективи намагаються виживати і виступати не тільки на сцені, а й на весіллях, святі жнив чи на Різдво. До прикладу, гурт "Порублянка" із села Руські Поруби. Тут усього 105 хат. Чи не вся молодь, як на війну, подалася на заробітки. У селі закриЛи дитячий садочок та школу, де навчалися українською мовою. Зате Поруби мають власний фольклорний фестиваль, якому вже три десятиліття.
І справжньою перлиною свята став колектив із сербського монастиря святих архангелів. Коли на сцені виросли чотири по-статі у чернечому одязі, зал просто завмер від чистоти і прозорості їхнього співу.
Мар'яна Нейметі