Закоханих з різних християнських конфесій повінчають… але часто за певних умов

 Мова — про християнський шлюб, який нині вже став обов'язковою умовою початку подружнього життя. Якщо хлопець і дівчина належать до однієї конфесії, проблем ніяких не виникне. Та коли молодята різного віровизнання, можуть виникнути складнощі. Про особливості міжконфесійних шлюбів "Новини" вирішили дізнатися у священиків найпоширеніших християнських конфесій Закарпаття.

Вінчання... по-реформатськи
Отець Янош Гейдер з реформатського храму обласного центру:
— Здавна у багатьох закарпатських селах існує традиція, що в сім'ях, де батьки належать до різних конфесій, хлопчики наслідують конфесію батька, а дівчатка – мами. Свої витоки вона бере з 1790 року, коли відповідний закон ухвалив цісар Йосип ІІ. Значною мірою ця традиція збереглася й до сьогодні. Реформатська церква до вінчання й сімейних відносин готує віруючих змалечку в рамках програми церковного виховання, конфірмації. Під час бесід розповідаємо дітям, що таке сім'я, пояснюємо про обов'язки подружжя. Наша церква є дуже відкритою. Ми нікого не примушуємо переходити у нашу конфесію. Вінчаємо пари, які до нас звертаються з таким проханням, без жодних умов. Якщо проводяться змішані одруження, ми нікого не силуємо, хто бажає, може до нас приходити. Хоча інколи пропонуємо, аби діти від таких шлюбів теж обирали конфесію за статтю, тобто хлопчики приймали батьківську, а дівчатка материнську. Та це за бажанням самих батьків. Найдоречніше, щоб діти обирали ту конфесію, яка більше практикується у сім'ї, тоді дитина буде залучена до церкви. Так само ставиться наша церква й до хрещення. Ми проводимо обряд без будь-яких умов для усіх, хто звертається з проханням охрестити дитину. Аби до нашої церкви могли приходити люди різних національностей, проводимо богослужіння українською та угорською мовами.

Скажу, що в Ужгороді, за нашими спостереженнями, нині до 95% шлюбів за конфесійністю є змішаними. У селах ситуація трохи інша. До прикладу, є майже повністю угорські села, мешканці яких є реформатами. Там практично немає міжконфесійних шлюбів. Та у якому б шлюбі не жили люди, ми усіх закликаємо до миру і життя з Господом. Сам Бог показав нам, як треба любити світ і один одного, бо Він так полюбив його.

...по греко- та римо-католицьки
Отець Ніл з монастиря Св.Антонія чину братів менших (францисканців):
— На Закарпатті живуть люди різного віровизнання: греко- та римо-католики, православні, в угорськомовних селах — реформати, маємо й чимало новітніх протестантських течій або, як ми їх називаємо, сект. Тому часто стається так, що хлопці та дівчата різних конфесій хочуть укласти шлюб. Греко-католицька церква підходить до цього з порозумінням, але має й певні застороги з огляду на те, щоб не допустити, аби віруючий католицької, вселенської церкви відійшов від неї. Тому ставимо деякі умови, коли йдеться про те, що хлопець чи дівчина з католицького боку бере шлюб з особою некатолицької конфесії. Мета цього – зберегти віру і належність людини до католицької церкви. Тому, наприклад, ставимо умову, що сторона некатолицького віровизнання має підписати згоду, що не буде заперечувати, аби діти, народжені у змішаному шлюбі, виховувалися у католицькому дусі, а член подружжя — католик матиме змогу вільно практикувати свою віру. Це принципова позиція нашої церкви.

Для того, аби отримати таїнство вінчання, наречені подають заяву про диспензу (дозвіл) до Мукачівської греко-католицької єпархії. У документі католицька сторона підписується під словами: "Заявляю, що вірую в Ісуса Христа і що з Божою поміччю хочу надалі жити згідно з католицькою вірою. Я приготовлений(а) усунути всі небезпеки мого відвернення від католицької віри. Одночасно буду намагатися зберігати совість мого подружнього партнера/партнерки. Чистосердечно обіцяю, що зроблю все можливе для того, щоб всі діти, народжені з нашого подружжя, були похрещені і виховані в Католицькій церкві". У свою чергу некатолик своїм підписом підтверджує, що "свідомий(а) обіцянки і обов'язку свого нареченого (своєї нареченої), які випливають з його (її) совісті".

Скріплена підписом священика заява направляється до єпархії, і лише після дозволу єпископа молодят обвінчають.

...по-православному
Проієрей Миколай, настоятель Покровського храму в Ужгороді:
— З досвіду моєї майже 40-річної пастирської служби можу сказати, що міжконфесійних шлюбів у нас дуже багато. Важко назвати у відсотках – такої статистики ніхто не веде, але оскільки у нас місто і край багатонаціональні й багатоконфесійні, то одруження представників різних конфесій – не рідкість. Православна церква без жодних умов вінчає своїх віруючих з римо- та греко-католиками. Пов'язано це з тим, що вона визнає хрещення у цих конфесіях. Там також людину, яку хрестять, тричі занурюють у святу воду і хрестять в ім'я Отця, Сина і Святого Духа. Віруючі цих конфесій так само, як і ми, вірять у Святу Трійцю і хрестяться. Зрештою, до 1054 року ці Церкви були одним цілим. Молодята, які хочуть обвінчатися, звісно, повинні знати молитви, а перед вінчанням мають висповідатися і причаститися. Тоді їх і вінчаємо. Умови переходу у православ'я стороні, яка сповідує греко- чи римо-католицьку віру, ми не ставимо.

Зовсім інша справа, якщо православний хоче повінчатися з представником інших конфесій (реформатом, баптистом, єговістом тощо). Такі пари ми не вінчаємо. Це знову ж таки пов'язано з таїнством хрещення, яке у цих конфесіях православна церква не визнає, та практикою богослужінь. Таїнство вінчання таким парам можемо уділити лише в тому випадку, якщо представник такої конфесії прийме хрещення. Дітей же від міжконфесійних шлюбів православна церква хрестить, не питаючи, якої конфесії хтось із батьків. Таїнство хрещення дитині, якщо бажання є обох батьків, уділяємо без жодних умов.

Петро ПОЛІХА.
 

Теги: вінчання, дозвіл, православні, священник

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати