Закарпаття — регіон йодної недостатності
Мине майже століття, допоки в 1896 році німецький дослідник Євген Бауман виявив йод у тканинах щитоподібної залози. Тоді й був зроблений висновок, що цей орган не може обходитися без йоду і в разі його дефіциту в організмі людина приречена на різні важки недуги – від кретинизму (розумової відсталості) до мертвонародження немовлят, передчасного переривання вагітності, безпліддя, приглухуватості та косоокості новонароджених, затримки фізичного, статевого та інтелектуального розвитку дітей тощо. Ще до відкриття йоду дослідники відзначали певну залежність справжніх „епідемій кретинизму" від місць проживання. Це стосувалося цілих сіл у гірських місцевостях, зокрема в Альпах. З розвитком хімічної науки та соціальної медицини явищу знайшли пояснення – в таких місцевостях спостерігається природний дефіцит йоду, а з ним, як наслідок, і низка вище означених та інших хвороб.
За даними Всесвітньої організації з охорони здоров'я (ВООЗ), сьогодні у регіонах із нестачею йоду проживає щонайменше півтора мільярда людей, дві третини з них мають клінічні прояви йододефіциту — 750 млн. страждають на зоб, 6 мільйонів мають крайній ступінь йодної недостатності – кретинизм. Вважається, що такі хвороби характерні для бідних країн, так званого „третього світу", проте йодний дефіцит має місце і в розвинених індустріальних державах. Це зумовлено значною залежністю вмісту цього мікроелемента в продуктах харчування від геохімічних особливостей місцевості. Основна кількість йоду в природі міститься у морській воді.
Найбіднішими ж на йод є гірські території. Притаманні горянам харчі — молоко, яйця, м'ясо, зернові, овочі – йоду практично не містять, а багаті на цей елемент морська (саме морська, а не місцева річкова) риба та морепродукти (особливо морські водорості та риб'ячий жир) більшості недоступні або ж є нетрадиційними і незатребуваними продуктами.
Чи має місце проблема йододефіциту в Україні та на Закарпатті зокрема, і якщо так, то як запобігти їй, поцікавився у Юрія Бобика, завідуючого кафедрою охорони материнства та дитинства факультету післядипломної освіти УжНУ. Юрій Юрійович нині працює над докторською дисертацією з проблеми йододефіциту та боротьби з ним, отже, може по праву зватися експертом у цьому питанні. На жаль, порадувати нас нічим — нині в Україні налічується близько 80 регіонів із дефіцитом йоду, і Українські Карпати також належать до територій з йодною недостатністю. При цьому Закарпатська область лідирує в країні за поширеністю захворювань щитоподібної залози, перевищуючи відповідні показники по державі у декілька разів. Це зумовлено тим, що наша область, особливо її гірські та передгірні території, належать до регіонів із дефіцитом йоду в навколишньому середовищі. У низинних районах вміст йоду в навколишньому середовищі дещо вищий, але все ж нижчий, ніж у інших регіонах країни з достатнім йодним забезпеченням. Як наслідок, фактичне споживання йоду населенням гірських районів становить в середньому 42%, а низинних районів – 61% на добу від необхідної його кількості. Слід зазначити, що через фізіологічні особливості захворювання щитоподібної залози у жінок зустрічаються майже в десять разів частіше, ніж у чоловіків. А відтак, проблема має додаткові негативні наслідки, адже від стану щитоподібної залози майбутньої матері, особливо на ранніх етапах вагітності, залежить успішність виношування дитини та її майбутнє здоров'я – саме в цей період материнські гормони відповідають за закладку та формування органів і тканин плоду. До щитоподібної залози під час вагітності організм висуває підвищені вимоги. Недостатнє надходження йоду за таких умов негативно впливає на перебіг вагітності і сприяє підвищенню частоти спонтанних абортів, передчасних пологів, мертвонародження, акушерських ускладнень та порушень внутрішньоутробного розвитку плоду. Йодний дефіцит також вважається провідною причиною розумової недостатності у дітей.
РЯТУЙМОСЯ, ХТО ЯК МОЖЕ...
Але не все так трагічно, бо зазначені проблеми можна попередити. Досвід двох десятиріч активних дій світової спільноти щодо подолання йодного дефіциту свідчить про суттєві досягнення у цьому напрямку. Найдоступніший шлях до відновлення „йодового балансу" – це вживання йодованої солі, і нині в такому вигляді споживає цей харчовий продукт майже 80 % населення планети. 120 країн світу прийняли на законодавчому рівні рішення щодо загального йодування солі, 34 держави повністю подолали наслідки йодного дефіциту, ще 28 наближаються до цього показника. Дуже прикро, але Україна потрапила до числа п'яти країн із найнижчим рівнем вирішення цієї проблеми (поряд із Пакистаном, Гамбією, Гвінеєю-Бісау та Гаїті). За даними ЮНІСЕФ, лише 18 % українців використовують із профілактичною метою йодовану сіль! Це найгірший показник в Європі. І пов'язано це з тим, що законодавча база для проведення масової йодної профілактики в Україні відсутня.
Хоча, за переконанням експертів, які досліджують цю проблему, саме масова профілактика вважається найефективнішим заходом подолання йодного дефіциту, і полягає вона насамперед у додаванні до кухонної солі йодиду калію. Попри те, що існує й досвід збагачення йодом інших харчів, зокрема, хліба, молочних продуктів, олії, питної води, перевага в масовій профілактиці надається саме йодуванню кухонної солі. Адже сіль є продуктом, який вживає майже все населення Землі щоденно в приблизно однаковій кількості незалежно від пори року, соціального та економічного становища. За умови, що 90 % домогосподарств споживатимуть йодовану сіль, і саме така становитиме 95 % „сольового балансу" (допускається використання незначної кількості нейодованої солі для особливих потреб, як от консервування, квашення овочів тощо), профілактика йодного дефіциту буде ефективною.
ПРОБЛЕМА Є, АЛЕ ПРО НЕЇ МАЛО ХТО ЗНАЄ
На жаль, практика показує інші показники. За результатами проведеного на Закарпатті опитування, близько 12% жінок, які проживають у гірській місцевості, взагалі не обізнані з існуванням йодного дефіциту в області. І лише від 14 до 37% домогосподарств використовують виключно йодовану сіль, що значно менше від рекомендованої кількості. У сільській місцевості користуються тим, що є, так би мовити, під руками. Контроль на рівні роздрібної торгівлі виявив, що 81—87 % магазинів усіх регіонів мають для реалізації йодовану сіль, що, звісно, є позитивним результатом. Однак у селах є в наявності переважно одне її найменування. Якщо у містах серед усіх зразків солі у продажу є 50—60% йодованої, то у сільській місцевості такої лише 33%.
Щодо індивідуальної профілактики, то в нашій області йодовмісні препарати вживає постійно тільки від 7 до 31% жінок. Більшість же ігнорує, зазвичай через непоінформованість. На питання, які препарати фахівець порадив би приймати, Юрій Бобик відповідає з характерною науковцям коректністю: поради такого плану через газету не даються! Кожній жінці (та й чоловікові не завадить), враховуючи йодну дефіцитність Закарпаття, він радить звертатися до ендокринолога, який, враховуючи загальний стан кожного, має виписувати відповідні препарати. В окремих випадках надлишок йоду може й зашкодити. Інше питання, що визначити ступінь йодної забезпеченості у тієї чи іншої людини в нашому регіоні наразі неможливо. Лабораторій, які б робили відповідні аналізи (найпростіший – це „йодурія", себто визначення наявності мікроелемента в сечі), на Закарпатті нема. В рамках наукових досліджень медику допомагають у лабораторії хімічного факультету УжНУ. А треба б мати принаймні дві спеціальні лабораторії на область – це б дало куди об'єктивнішу картину.
За таких умов задля профілактики, яка доступна без медичних рекомендацій (хоча, зізнаймося, сьогодні не всім по кишені), наука радить якнайбільше вживати морепродукти. Традиційні для закарпатського столу овочі, м'ясо, молоко, кефір, сири – це чудово (якщо продукти якісні), але в подоланні йодного дефіциту вони нічим не допоможуть, адже потрібного елемента практично не містять. Як не містить його й риба з місцевих ставків та річок. Ніхто не закликає відмовитись від традиційної їжі, але урізноманітнити свій раціон морською рибою, морською капустою, водоростями необхідно. Особливо корисні останні, адже практика показала: у населення, що проживає на територіях із йодною недостатністю в довкіллі, нестача йоду поєднується з дефіцитом інших мікроелементів — селену, марганцю, міді, цинку та заліза, які також важливі для нормального функціонування щитоподібної залози. Морські водорості, які містять ці та інші потрібні організму елементи, стають ефективним засобом подолання їхнього дефіциту. Можливо, не кожен зможе урізноманітнити свій раціон дорогою морською рибою. Однак морська капуста та водорості по кишені навіть небагатому закарпатцю, і вже точно, що така профілактика коштуватиме значно дешевше, ніж витрати на лікування недуг, викликаних відсутністю йоду в організмі.
Олег Супруненко