Пригоди закарпатців у Львові, або Як наші письменники престижний літературний форум підкорювали

Можна сказати, що і сам форум відкривали наші земляки. Адже напередодні його офіційного старту відбулася безпрецедентна акція – вперше за всю історію існування книжкового форуму в його рамках пройшла прем'єра вистави (раніше ж театральне мистецтво, на відміну від літературного та музичного, в програму заходів не включалося). І цікаво, що автором трагікомедії "Ромео і Жасмин" виявився не хто інший, як письменник та драматург Олександр Гаврош. "Я дуже хвилювався, чи прийдуть на п'єсу глядачі, — ділиться він враженнями. – Адже паралельно з нею проходило відкриття літературного фесту, тому був острах, що люди переважно підуть туди. Але зрештою в залі виявилося повно народу. Приємно, що публіка співпереживала разом з акторами. По завершенні ж вистави я ще мав нагоду впродовж декількох годин спілкуватися з глядачами. І ті відгуки про п'єсу, які я почув від них, мене щиро втішили".

 

Цю п'єсу, до речі, Олександр Гаврош написав ще декілька років тому для Закарпатського облмуздрамтеатру. Але тутешній режисер так і не наважився її поставити. Відтак письменник відіслав твір на конкурс "Коронація слова", де і посів друге місце. Тепер історія про старого пса Чарлі та поранену чаплю Жасмин з успіхом йде на різних театральних сценах України (у Львові її представив Дніпропетровський академічний музично-драматичний театр імені Т. Шевченка), та тільки не на закарпатській.

 

Крім того, на форумі відбулася ще одна презентація за безпосередньої участі закарпатського автора, втім, уже літературна. Так, Олександр Гаврош представив продовження "Івана Сили" (адаптований життєпис якого вийшов ще у 2007 році) – роман "Галуна-Лалуна, або Іван Сила на острові щастя".

 

З не меншим успіхом вдалося відвідати форум ще одному нашому землякові – Павлу Чучці. До Львова він привіз свою книгу "Деца у нотаря". І хоч на Закарпатті її вже добре знають, для львів'ян вона виявилася справжнім відкриттям. Так, запланована на годину автограф-сесія протривала майже три. Подібної товчії люду, яка була навколо ятки, де, власне, і продавали збірник фіґлів, зауважила хіба що біля таких іменитих письменників, як Оксана Забужко та Юрій Андрухович. Принаймні до самого автора мені проштовхнутися так і не вдалося. В той же час інтерес до "Деци" підігрівала і сама деца. Всім охочим до читання ґаздині в національному вбранні пропонували скуштувати "рідкої сливи", а затим закусити її аналогічним фруктом. Сам же Павло Павлович роздавав автографи (загалом, каже, підписав близько 90 книжок), при цьому не забуваючи з кожним ще й пожартувати. "Форум нагадує мені такий собі всеукраїнський книжковий Великдень, — каже Павло Чучка. – Всі йдуть зі своїми кошиками, повними найрізноманітніших літературних делікатесів, зустрічаються зі знайомими, відвідують цікаві акції. Причому хоч натовпу просто шалена кількість, та все ж товчії, як на базарі, зі штовханням і образами немає. Шкода тільки, —  додає, — що таке свято книги буває тільки раз у році. Його треба зробити мобільним, аби воно мандрувало по всіх великих містах і демонструвало – українська книжка живе".

 

Незвичною і яскравою вийшов творчий вечір за участю львів'янок Мар'яни Савки, Маріанни Кіяновської та закарпатки Оксани Луцишиної. Це тріо влаштувало театралізоване читання своєї поезії під звуки гобоя та саксофона. І глядачів у них теж не бракувало. Певного шарму додав ще й на перший погляд не надто позитивний момент – на середині зустрічі  вимкнули світло. Але вечір це не зіпсувало, радше навпаки. Бо ж і без того романтична атмосфера посилилася — завдяки свічкам.

 

 Що ж до молодших, але широковідомих авторів, то їхня участь у форумі так само не пройшла непоміченою. Адже вони були задіяні в безлічі читаннях-марафонах і в тандемі, модерували різні заходи і, звичайно, презентували власні твори. Так, наша Ірися Ликович представила новий роман "Твоя дитинка", Вік Коврей вів презентацію еротартфесту "Березневі коти", Лесь Белей брав участь у читанні лауреатів конкурсу видавництва "Смолоскип", вперше на форумі засвітилися й автори з ужгородського арт-клубу "Різні люди". Крім того, серед учасників книжкового ярмарку були ще й три закарпатські видавництва – "Патент", "Ліра" та "Карпати".

 

Цікаво, що слід закарпатців можна знайти і в такій унікальній антології, як "Сновиди. Сни українських письменників", яка теж була презентована на форумі. Так, серед прізвищ авторів, що брали участь у проекті, окрім Юрія Андруховича, Василя Ґабора (до слова, теж уродженця Закарпаття), Івана Драча, Марії Матіос, Оксани Забужко, Дмитра Павличка та багатьох інших, є і Андрій Любка. "Ще торік мені зателефонував Іван Малкович, якому, власне, і належить ідея подібного проекту, і запропонував взяти в ньому участь, — каже Андрій. – Виявилося, що до майбутнього твору не висувається майже жодних обмежень. Тому моє оповідання вийшло майже містичним. З реального там хіба що Ужгород".

 

Що ж до вражень, які залишилися у авторів та відвідувачів від форуму, то вони досить різні. З одного боку, всі відзначають недоліки у внутрішній кухні. Мовляв, організація форуму була недосконала. До того ж вкотре порушують питання про те, що настільки масштабний форум, який щороку тільки розростається, потрібно було б перенести в якесь більше просторе приміщення, ніж Палац мистецтв. Бо ж і задуха тут неймовірна, і від шаленого натовпу в голові паморочиться. А з іншого, одноголосно кажуть про внутрішнє піднесення та атмосферу свята.