Як розповів упорядник видання Ігор Ліхтей, ці матеріали на початку 2017-го облдержадміністрації запропонував завідувач відділу електронних процесів Інституту електронної фізики НАН України професор УжНУ Олександр Снігурський. А йому, в свою чергу, вони дісталися в 1997-му від університетського товариша Ференца Паппа (на жаль, у 2015-му він помер), коли той від’їжджав до Угорщини на постійне місце проживання. Власне, альбоми ужгородець випадково знайшов на горищі будинку, готуючись до еміграції. Хату десь у 1950-х придбав його батько, а до того там жили дві монашки (очевидно, сестри Чину св. Василія Великого).
Багаторічні спроби О.Снігурського зробити документи надбанням громадськості не мали успіху, й аж тепер їх удасться опублікувати коштом обласної програми книговидання на підтримку закарпатських авторів.
Ігор Ліхтей розповідає, що альбоми досить потріпані (й це не дивно, зважаючи на вік знахідки), формував їх, скоріш за все, сам Августин Волошин, бо в них зібрані вітання, адресовані йому особисто до 50- та 60-літнього ювілею (1924 та 1934 року). Загалом там є приблизно 700 листівок і телеграм, тож книжка, звісно, всі вмістити не зможе. Але Олександр Снігурський збирається віддати оригінали в музей, тож є надія, що всі охочі зможуть їх побачити. «Ці матеріали надзвичайно цікаві тим, що доводять: Августина Волошина, коли він іще навіть не був президентом Карпатської України, знали й поважали в нашому краї та далеко за його межами. Адже вітання йому надсилали представники держустанов, у тому числі й високопосадовці Чехословаччини, священнослужителі греко-католицької церкви, освітяни й представники «Просвіти», студенти й пластуни, кооперативні спілки й господарські товариства, банкіри, політики й письменники, зокрема й із Галичини, зарубіжні еміґрантські громади та окремі українці в екзилі», – каже Ігор Ліхтей. Він також підкреслює: мова вітальних адрес нехай і не така, як сучасна, але все ж українська.
Книжка планували видати до святкування 78-ї річниці Карпатської України й найближчим часом відбудеться її презентація. Тож детальніше про це – згодом.
Мирослава Галас