Він народився у 1945-му в багатодітній інтелігентній родині в Ужгороді. Змалечку батьки прищепили йому любов до музики й мистецтва. Частими гостями сім’ї були художники, музиканти та поети, що створило сприятливу атмосферу для становлення творчої особистості. Петро Шолтес згадує: в дитинстві на нього справили незабутнє враження вишукано вбрані джентльмени, які неквапливо прогулювалися вулицями міста та вели світські бесіди, ефектно вирізняючись на тлі інших зовнішністю, манерами та поведінкою. Цими персонами, як потім з’ясувалося, були Гаврило Глюк, Федір Манайло, Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай та інші метри закарпатської школи живопису. Саме вони своїм прикладом дали йому основний імпульс стати художником. Навчатися мистецтву розпочав із гуртка малювання під керівництвом відомого педагога Золтана Баконія. Далі було Ужгородське училище прикладного мистецтва, де фахові дисципліни викладали відомі митці Шандор Петкі, Павло Балла, Михайло Попович.
У своїй художній творчості Петро Шолтес такий же щирий та відвертий, як і в житті. Його захоплюють різні сюжети й теми: будь це сакральна архітектура, іконостаси, натюрморти, чи то жанрові сцени, міські пейзажі, гірські та сільські краєвиди. Полюбляє писати портрети та шаржі пересічних людей, майстерно вловлюючи й передаючи на полотнах їхній внутрішній світ та настрій. Цікавою жанровою родзинкою митця, що відрізняє його від інших живописців, є інтер’єрні композиції. Вважає, що основою образотворчості художника є свобода. Митець палкий поціновувач джазової та рок-музики. Кожна його робота – немов джазова композиція – оригінальна, настроєва й неповторна. Розповідає, що, малюючи, завжди імпровізує, а його пензлем керують муза, почуття, інтуїція. Важливим вважає вміння передати в роботі перші враження, імпресію та колорит. Митець малює тільки те, що йому близьке, добре знайоме й зрозуміле. Завжди намагається зловити момент натхнення, необхідний для істинної творчості.
Спочатку Петро Шолтес працював у майстерні відомого художника-графіка Михайла Роскіна. Згодом, гарно реконструювавши свою двокімнатну квартиру, перетворив її на студію. Тож нині це і житло, і затишна майстерня, і картинна галерея. В кімнатах старовинні, на вигнутих ніжках меблі, барокові дзеркала, дбайливо збережені та відреставровані декоративні речі минулого сторіччя. Картини висять на стінах у два ряди й щомісяця художник змінює власну експозицію, щоб по-новому на них подивитися та, можливо, дійти до нових тем і сюжетів.
Творчою музою, оберегом родини та вірною супутницею життя є його дружина Габріелла, яку митець зобразив на багатьох рисунках та портретах. Творча пара (дружина також малює) систематично організовує пленери на Закарпатті та в Угорщині, до яких активно залучає інших митців. Петро Шолтес є членом Національної спілки художників України (з 1995 р.) і Творчого об’єднання митців ім. Мігая Мункачі Товариства угорської інтелігенції Закарпаття (з 2007-го). З 1987 року бере участь у художніх виставках, провів близько двох десятків персональних експозицій в Україні та Угорщині. Нагороджений почесними грамотами й відзнаками, зокрема медаллю за активну творчу діяльність і високопрофесійну майстерність від Творчого об’єднання митців ім. Мігая Мункачі, срібним хрестом «За заслуги» від уряду Угорщини (за розвиток закарпатського та угорського мистецтва). Лауреат міжнародної премії ім. Шимона Голлоші й обласної премії ім. Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі.
Оксана Штефаньо, Олександр Нікітчук