Відвідали серед інших об’єктів і водяний млин у Приборжавському.
«Незважаючи на те, що колесо виготовлене з металу та наявний ремінний привод, млин зацікавив фахівців. Вони зауважили, що таких у Європі вже не так і багато, його історична цінність є безперечною. Зручне розташування біля дороги, технічне оснащення першої половини ХХ ст., майже стовідсоткова готовність до виготовлення борошна робить наш млин цікавим туристичним обєктом не лише району, а й краю», – каже пан Андрій. Нині цей об’єкт у приватних руках.
Побували гості й на водяній кузні «Гамора» в Лисичові. А ще – в селі Луково, де також є водяний млин. Як розповів голова ГО «Боржавська ініціатива» Денис Добра, він має 200 років, але досі діє. Господарю, Денису Івановичу – 71, хазяйка, Олена Іванівна, вже шостий десяток розміняла. Пригадується, тут влаштовували цікаві акції. Зокрема, аби привернути увагу до старого млина та привабити туристів, мололи муку, з якої опісля пекли паски.
Оксана Штефаньо, фото А.Світлинця