Томаш Сопко, головний спеціаліст управління культури облдержадміністрації
На території області всі пам’ятники Леніну, іншим діячам комуністичної епохи були зняті ще минулими роками. Останній монумент торік демонтували в с.Ганичі, хоча він не був на обліку як пам’ятка культури. За законом про декомунізацію всі наші пам’ятки монументального мистецтва йому відповідають. Радянська символіка, як це і передбачено законодавцями, зберігається на могилах воїнів, пам’ятниках добровольцям. В Ужгороді це, зокрема, на Пагорбі слави.
Юрій Шепляк, головний спеціаліст департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації
Український інститут національної пам’яті створив перелік населених пунктів, які слід перейменувати. У ньому є й два закарпатські: с.Комсомольськ на Тячівщині і с.Жовтневе Хустського району. Громада Комсомольська на зборах вирішила перейменувати свій населений пункт на Німецька Мокра, як він і називався до 1947 року, але райрада клопотання Верховній Раді ще не подала. Що ж стосується Жовтневого, яке знаходиться на території Драгівської сільської ради, то збори мешканців вирішили село не перейменовувати. Аргументують таке рішення, що назва села не пов’язана з подіями «великого жовтня» і комуністичним режимом, а походить від кольору місцевого ґрунту. Остаточне рішення по цьому селу ще не ухвалено.
З перейменуванням вулиць ситуація наступна. Наше управління підготувало перелік вулиць населених пунктів області, які рекомендовано перейменувати. Таких у ньому майже 560. Серед них не лише ті, що мають найменування комуністичних діячів чи подій цієї епохи, але й російських імперських. Наразі цей процес проходить кволо. Відбувалися громадські слухання, відтак на місцях зайнялися виборами… Поки перейменовано 39 вулиць. Займатися цим питанням, гадаю, будуть вже нові місцеві ради або ж облдержадміністрація. Додам, що не всюди мешканці хочуть перейменовувати вулиці. Особливо це стосується такої назви, як Жовтнева. Її мешканці пов’язують з місяцем, а не революцією. А на Тячівщині, до прикладу, назву вул. Інтернаціональна також хочуть зберегти, бо на ній живуть люди різних національностей і «афганці».
Мешканці нашого краю, з якими ми поспілкувалися з даної теми, мають неоднакові погляди на необхідність декомунізації й перейменувань. До прикладу, підприємець Йосип з Ужгорода вважає, що вулиці перейменувати слід, а от пам’ятники чіпати не потрібно. Студентка Ірина з Рахова поділилася, що декомунізацію потрібно було провести вже давно, тож повністю підтримує перейменування і демонтаж символів комунізму. Натомість пан Іван з Мукачева, ветеран війни, категорично проти будь-яких перейменувань. На його переконання, символи комуністичної епохи — це невід’ємна частина нашої історії, яку не потрібно переписувати.
Непокоїть багатьох і те, що потрібно буде витратити чималі кошти на виготовлення нових документів, табличок, штампів тощо, а в країні й без того складна фінансова ситуація. Також люди побоюються, що їх змусять виготовляти нові документи, змінювати прописку і т.д.
Та подібні міфи розвіюють фахівці Інституту національної пам’яті. Згідно з чинним законодавством після перейменування ніхто не мусить бігти до паспортного столу, щоб зробити відмітку про нову адресу. Такі зміни можна зробити, коли буде зручно – наприклад, по досягненні віку, коли до паспорта треба вклеїти нове фото, або під час зміни місця проживання. Штамп із новою адресою у паспортному столі обійдеться у 85 копійок – таким є розмір державного мита.
Законодавство також не передбачає кінцевих термінів зміни документів на нерухомість після перейменування. Зміна назви вулиці не є зміною місця проживання. Тому всі необхідні записи в документи можуть бути внесені тоді, коли це буде зручно їх власникові. Або ж якщо власник захоче продати, подарувати або передати у спадок свою квартиру, будинок чи інше майно.
Власникам автомобілів також нема чого хвилюватися. Перейменування вулиці не є зміною фактичного місця проживання, а тому й не є підставою для обов’язкової перереєстрації транспортного засобу і внесення змін до техпаспорта автівки.
Так само при зміні назви населеного пункту чи вулиці можна буде без проблем проголосувати на виборах і отримати субсидію, оскільки про перейменування будуть повідомлені всі державні органи, а тому вони мають приймати документи як із новими назвами в адресах, так і зі старими.
Що стосується витрат на перейменування, то, по-перше, під цю процедуру потрапляють в середньому від 3 до 5% назв вулиць міст, а на сході країни – близько 10%. По-друге, основною статтею витрат при перейменуванні є виготовлення нових табличок, а вони й так є далеко не на кожному будинку. А в інших випадках це відбувається регулярно в плановому порядку. Ці роботи фінансуються з місцевих бюджетів постійно — як витрати на благоустрій. Щоправда, певних додаткових витрат можуть зазнати ті підприємства й установи, які мають бланки і штампи зі старими назвами. Проте далеко не всі юридичні особи мають печатки і штампи – вони не є обов’язковими для багатьох з них.
Петро Поліха
Криворученко 2016-01-31 / 21:33:51
треба не вулицi перейменовувати, а комсомольцiв та комунiстiв звiльняти з державної служби. Дали дурним задачу вулицi перейменовувати та памятники рушити, вони вам нiчого поганого не зроблять, на вiдмiну вiд цих перекрашених пацюкiв. Не можна сидiти на двох стiльцях.
Бандерівка 2015-11-25 / 17:10:05
Так, так, москалику. Бандерівці - обов'язково. І в Польщі, де процес комунізації триває з 90-х років минулого століття - теж бандерівці. І в країнах Балтії, де комуністів (читай - москалів) виправдано ненавидять. І в Чехії, яку ви своїм брудним чоботом топтали і в якій танками по бруківці гримотіли у 1968 році. Декомунізація - це відторгнення кривавої ідеології, що її з собою на терени України приніс кацапстан. І вона відбудеться, якби хтось не лякав тут "вистрєламі із пушкі"
Aleks 2015-11-25 / 16:53:13
Закон о декоммунизации подтверждает пропаганду Кремля, что в Украине у власти бандеровцы. Кто стреляет в прошлое из пистолета, получает в ответ из будущего выстрел из пушки (см. жертвы в АТО).