Йосип Архій народився в Ужгороді, в родині муляра. Вже в початковій школі йому пощастило на вчителів. Одним з них був Йосип Бокшай, який згодом став відомим художником, одним з основоположників закарпатської школи живопису. Той, до речі, розгледів в учневі здатність до малювання. Але по закінченні Ужгородської гімназії та Будапештського університету Й.Архій став не майстром пензля, а вчителем російської, німецької та латини. Відтак були школа, робота літредактором у газеті «Закарпатська правда», Закарпатський облвно, знову школа, звідки він і пішов на пенсію.
Проте якщо вчителювання допомагало заробляти на хліб насущний, аби годувати родину, то душа його прагнула іншого – літературної творчості. Через це віршуванням захопився ще в гімназії. У 1940 році перші поезії юного дарування були опубліковані на сторінках газет «Карпаторусский голос» і «Русское слово», а невдовзі до читача дійшли і його оповідання – «Парцели» (1942) та «Петро Гринюк» (1943).
І хоч писати молодий автор почав російською, що не було дивним в умовах тих часів, але згодом приєднався до тих представників закарпатської інтелігенції, які послуговувалися рідним словом, і надалі відстоював право кожного закарпатця на це. А ще, як зауважив відомий літературознавець Іван Хланта, Йосип Архій мав загострене сприйняття суспільних негараздів, захищав людську честь та гідність, закликав боротися, аби викувати тверде, мов криця, слово, «щоб заіскрилося в борні».
Не дивно, що з такою життєвою позицією поет швидко розчарувався у радянській владі, ставши свідком того, як та запроторювала за грати порядних і невинних людей. Зате, коли Україна стала незалежною, уважно стежив за всім, що відбувалося, радів, що його Вітчизна вирвалася з московських пут.
Помер Йосип Архій в 1996 році, залишивши по собі добру пам’ять, талановиті й щирі поезії і сад на рідній Радванці, який був його чи не найбільшою радістю і втіхою.
Ганна Іваночко
Для Іваночко 2015-03-22 / 17:46:06
Чи можете представити на даному сайті хоч декілька найкращих віршів Йосипа Архія?