Військовий комісар Іван Васильцюн: "Ті, хто прийшли добровольцями в військомат, це наш патріотичний резерв"

Ще кілька тижнів тому страшне слово «війна» українці називали хіба що в історичному контексті або ж коли мова заходила про віддалені частини світу. Нікому й у страшному сні не могло привидітися, що нині воно буде на їхніх устах у розумінні вітчизняних реалій. Після революції гідності, коли сила народного духу скинула корумпований режим, нація зіштовхнулася із зовнішньою військовою агресією і… об’єдналася. Тому напередодні 8 Березня із зовсім не святковими запитаннями ми звернулися до військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату полковника Івана Васильцюна.

Іване Петровичу, то Україна у стані війни?

— Наразі ні!

Тоді як пояснити події, що відбуваються в Криму?

— Можу говорити лише про те, що стосується військової служби на Закарпатті. Тобто подавати інформацію, якою достовірно володію. За винятком військової таємниці. Загальну ситуацію має право оцінювати військово-політичне керівництво держави, і слід послугуватися його заявами.

Але ж як кваліфікувати напади на військові частини, прикордонні наряди, ультиматум до українських військово­службовців здати зброю і присягнути на вірність іншій країні?

— Це безумовно втручання у внутрішні страви нашої країни, посягання на територіальну цілісність і суверенітет України. Та офіційного оголошення про введення російських військ на територію України немає. Водночас є всі ознаки підготовки до цього.

В Україні оголошено мобілізацію. Поясніть, що конкретно це передбачає.

— Наразі мобілізація в Україні не реалізується, але проводяться невідкладні заходи щодо її проведення. Є Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Він визначає, що мобілізація — комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів  державної виконавчої  влади, інших держструктур і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних сил України, інших військових формувань і цивільного захисту — на організацію і штати воєнного часу. Тобто під час мобілізації не лише військкомати ведуть призов військовозобов’язаних, на воєнні рейки переводиться вся держава. Відмобілізування військових частин — лише одна зі складових.

Указом Президента України від 2 березня 2014 року введено в дію рішення РНБО про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України — Збройні сили України невідкладно приведені у бойову готовність. Це стосується військових частин і установ, які дислокуються в нашій області. Військові комісаріати також приведені у бойову готовність і розпочали підготовку до виконання завдань щодо мобілізації людських і транспортних ресурсів до військових частин і установ згідно з планом.

Скільки у нашій області резервістів, яких у випадку загальної мобілізації можуть призвати до війська?

— Мова не лише про резервістів. Є ще й військовозобов’язані громадяни, які після отримання повістки повинні прибути у військкомати. Чисельність я назвати не можу. Але їх достатньо для виконання тих завдань, що на нас покладаються.

Знаю, що повістки дехто із закарпатців уже отримав…

— Так. Повістки приходять тим, хто має поповнити військові комісаріати. Жодна держава у мирний час не утримує повний штат військових. У минулі роки у нас відбулося величезне скорочення штатів. Нині є нагальна потреба у кадрах, тому призиваються війсь­ковозобов’язані: офіцери, сержанти і солдати. По всіх районних (міських) військових комісаріатах області проводяться збори з цими людьми. Коли військкомати будуть готові виконувати завдання, у разі розпорядження вони поставлятимуть військовозобов’язаних у військові частини.

Відомо, що чимало закарпатців добровільно приходять у військкомати записатися у військо…

— Людей приходить досить багато. Станом на вчора (розмова відбулася у середу — Авт.) в області понад 750 чоловік без виклику прийшли у комісаріати. Це ті, хто може бути призваним. Загалом добровольців значно більше. Однак треба мати на увазі, що на посади, скажімо, солдатів і сержантів підпадають під призов особи віком до 40 років. А приходять і ті, кому понад 50 — кажуть, що хочуть служити. Просяться багато «афганців», а деякі з них інваліди війни. Таких людей ми облікувати не можемо, але просимо розповісти про вимоги до добровольців своїм військовозобов’язаним рідним, друзям, знайомим.

Трапляються й неординарні випадки. Скажімо, прийшов ужгородець, який свого часу виїхав на проживання в Ізраїль. Там був призваний до війська і брав участь у бойових діях. Відтак полишив цю країну і повернувся в Україну. Нині, коли над нашою державою нависла загроза, чоловік прийшов у військкомат, аби запропонувати свої знання і вміння у боротьбі з агресорами. Описав, якими навиками і зброєю володіє. Каже, що на офіцерську посаду не претендує. Буде виконувати будь-яку роботу, аби лише захистити Україну від ворога. Прийшов і юнак, який зізнався, що свого часу «косив» від армії. А нині хоче добровільно записатися у лави Збройних сил України, щоб стати на захист Вітчизни.

Що роблять ті, кого ви записуєте для служби?

— Вони залишають нам свої координати, номери телефонів, домашні адреси. Ми перевіряємо по наявних документах їх на придатність до служби за всіма показниками. Скажу, якщо людина у такий скрутний час добровільно прийшла у військ­комат, значить вона морально й психологічно готова стати на захист Батьківщини. Тому в разі необхідності вони, вочевидь, прийдуть служити першими. Це наш патріотичний резерв.

Є доручення Ради нацбезпеки і оборони уряду виділити додаткові кошти Збройним силам України. Чи забезпечені військові комісаріати всім необхідним для роботи в теперішніх умовах?

— Робота лише почала розгортатися, але, гадаю, кошти з державного бюджету для виконання поставлених завдань нам виділять. На превеликий жаль, лише нині, коли склалася критична обстановка, держава і новий уряд починають повертатися обличчям до військовиків. Згадайте, ще кілька місяців тому всі казали: «Війни ніколи не буде. Збройні сили нам не потрібні, а кошти треба витрачати на більш нагальні проблеми…». Як бачимо, помилялися, і нині всі апелюють до армії: «Захистіть нас!». Звісно, це наш священний обов’язок перед народом, і ми його виконаємо.

Тож нема зла, щоб на добре не вийшло?

— Аналітики й раніше прогнозували, що військовий конфлікт проти  України може виникнути, та до них урядовці не дослухалися. Ба, більше, як нині знаємо, дехто свідомо руйнував нашу армію. Було скорочено й військові комісаріати. Тепер витрачаємо дорогоцінний час для підготовки. Та, гадаю, з нинішньої ситуації будуть зроблені належні висновки, і в майбутньому українська армія не відчуватиме браку уваги влади і суспільства.

Пане полковнику, ми з вами спілкуємось  напередодні свята весни, жіночності, краси — 8 Березня. У тлі нинішніх подій воно набуває особливого забарвлення. Якими словами військові можуть звернутися до жінок, котрі хвилюються за своїх синів, чоловіків, батьків?

— Найперше скажу, що у нашому війську служить багато жінок, які носять погони і виконують свої обов’язки. Їм — найкращі вітання зі святом. Також хочу привітати і побажати витримки усім дружинам, матерям, донькам… Але, врешті-решт, слід згадати, що Батьківщина, Вітчизна, Україна — це наша велика спільна матір, яку називаємо теплими жіночими іменами. Не можна по-справжньому любити дружину і не захищати Батьківщину. Якщо не захистити нашу велику матір, нашу країну, то супостат, який прийде, буде збиткуватися над нашими рідними жінками і нищити їх. Моє прохання: шановні жінки, надихайте, мобілізуйте своїх чоловіків, синів для захисту України, тоді у нашому спільному домі буде панувати мир.

Розмовляв Петро Поліха

Теги: добровольці, військкомат, армія

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати