У Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й.Бокшая зберігаються нині дві роботи (офорти) Кобзаря, які Київський державний музей українського мистецтва передав йому ще у 1948 та 1952 роках. 9 березня виповнюється 199-та річниця з дня народження нашого геніального поета та майстра пензля. Чим не привід, аби навідатися в музей?
Заступник директора з наукової роботи цього закладу Людмила Біксей пояснила, що графічна техніка офорта була винайдена ще у середньовіччі для ілюстрації книжок. Офорт — мідна пластинка, на якій творять сюжет сталевою голкою. Одна робота Тараса Шевченка «Дари в Чигирині» датована 1844 роком. Цей офорт виконаний в період, коли поет подорожував Україною, збирав скарби і малював сюжети з історії нашої землі. На картині зобразив історичний момент — у гетьмана Богдана Хмельницького в Чигирині на прийомі присутні посли іноземних держав.
Натомість інша робота — «Притча про виноградаря» 1858 року — на біблійну тематику. Ілюструвати Біблію для Тараса Шевченка було співзвучно з його душею. Він завжди шукав висот і глибин, переймався долею простих людей, які його оточували. «Ми схиляємося перед цим потужним талантом та великим філософом, бо ці дві роботи надзвичайно складні у технічному виконанні. Шевченко дуже ретельно їх творив, недаремно його називали ювеліром», — каже мистецтвознавець.
На наше запитання, чи не шкодить адекватному сприйняттю творчості поета і художника той культ, який створено навколо нього, Людмила Біксей відповіла: «Не бійтеся цього культу! Культ мистецтва та літератури – це чудовий культ. Дай Боже, щоб у нас люди шанували прекрасне і змінювалися на краще завдяки цьому. Приходьте в музеї, бо 90% усього людина сприймає очима. Було б чудово, щоб цього геніального і прекрасного художника не забували й надалі. Не думаю, що ми переборщили з культом Кобзаря. Якщо б у нас панував той дух Шевченка, то ми були б, як японці — поважали старших, любили батьківщину».
Анастасія Ножка