Як не заблукати в горах, як поводитися під час сходження лавини та хто найчастіше потрапляє у снігові пастки, ми розпитали у начальника служби цивільного захисту населення м. Хуст та Хустського району Олега Молодченка (на фото).
Розкажіть для початку, як працює ваша служба «зсередини», з того моменту, коли вам телефонують і повідомляють, що у горах зникла людина.
— Ми приймаємо виклик, і група наших людей одразу виїжджає на місце. Спочатку йдемо до голови сільської ради, з’ясовуємо обставини зникнення. Там уже формується група пошуку. Вона обов’язково складається з двох лікарів, до нас підключаються мисливці, лісники, місцеві добровольці... І йдемо прочісувати територію...
Що брати з собою в гори? Кого варто повідомити про свій туристичний маршрут?
— Я вже казав, що передусім МНСники збираються у місцевого голови. Якщо ви так звані «дикі туристи» і зібралися йти далеко в гори, повідомте про свій маршрут хоча б у сільраді. Маючи цю інформацію, у разі нещасного випадку нам буде значно легше вас відшукати. Думаю, про компас, аптечку взагалі нагадувати зайве... Обов’язково треба взяти з собою термос із гарячим чаєм, шоколад (він найшвидше дає необхідні калорії), мобільний телефон та дві батарейки до нього. Всі ці речі обов’язково прилаштуйте спереду у внутрішніх кишенях. Якщо з вами не дай Боже щось трапиться, їх можна буде легко дістати.
Що є гарантією виживання, якщо людину застала лавина?
— Ці інструкції загальновідомі. Коли бачите, що наближається сніговий зсув, чимшвидше ховайтесь за дерево, взагалі за будь-який виступ. Голову обхопіть руками, ноги притисніть до живота... Обов’язково накрийте ніздрі та рот шарфом, шапкою, будь-яким одягом. Мій батько колись служив на Кавказі, де на жертв снігових зсувів він тоді надивився вдосталь. Тато розповідав: страшне видовище, коли людина потрапила під лавину і запанікувала, почала кричати, не захистила обличчя одягом – тоді ніс, рот, легені у неї повністю забиті снігом. Смерть наставала, як правило, не від тілесних ушкоджень, а від задухи...
Якщо ви опинитеся в епіцентрі снівого зсуву, всіма силами постарайтеся добратися до краю лавини, там швидкість снігу набагато менша (в центрі вона досягає 10 м/с). Не тікайте, а пересувайтесь впоперек зсуву.
Що б не сталося, не засинайте і даремно не кричіть. Крик забирає багато енергії та тепла. І якщо є можливість, то зателефонуйте та повідомте про своє становище.
Якщо мандрівник просто заблукав у горах, йому краще залишатися на місці чи шукати вихід?
— Я б усе-таки порадив спробувати повернутися назад. Якщо не вдається знайти дороги – просто не відходьте далеко, бо заблукаєте ще більше. Коли є зв’язок, то зателефонуйте та повідомте, що збилися зі шляху.
Чи припиняються пошуки, коли людину довго не можуть знайти?
— Ні, людину шукають доки не знайдуть. Наскільки пам’ятаю, найдовші пошуки на Закарпатті тривали три тижні, тоді загинув один з рятувальників. Зрозуміло, що вдалося знайшти вже тіло загиблого...
Але я раджу заблукалим усе-таки не втрачати надії. Двох туристів, яких нещодавно накрило лавиною, шукали 2 дні (в тому числі й через погані погодні умови). І навіть за такого великого терміну другий мандрівник, здається з Полтави, вижив, хоч і ночував на морозі з пораненими кінцівками.
Де найчастіше на Хустщині сходять лавини? І чи були випадки зникнення людей?
— У Хустському районі є дві небезпечні ділянки: біля Нижнього Бистрого, неподалік від ГЕС та у селі Вільшани, за дитячим будинком. Узимку невеликі снігові зсуви там трапляються постійно. Вони засипають дороги і переважно є головним болем уже не для нас, а для шляховиків.
І, слава Богу, поки що жодного разу не було виклику через зникнення людини в горах (хоч гірськолижних курортів у нас теж вистачає). Але, схоже, такі повідомлення скоро з’являться...
А звідки таке припущення?
— Знаєте, я вже трохи боюся співпрацювати з пресою... Минулого року на місцевому телебаченні розповідав про отруєння грибами. До цього ніколи ніхто не звертався до місцевої лікарні з цим діагнозом. Не було жодного такого випадку. Тільки-но вийшов репортаж – у нас наступного тижня через отруєння грибами аж чотири госпіталізації. І так постійно... Та все ж будемо сподіватися, що після цього інтерв’ю обійдеться без наслідків...
Христина Горват