Чи матиме сонячна Виноградівщина сонячну електростанцію?

Олеже Анатолійовичу, в чому ж суть «сонячного» проекту?

— Йдеться про створення сонячної електростанції потужністю 25 мвт. Тобто станція вироблятиме майже десять відсотків від тієї кількості електроенергії, яку споживає область. Це — багато. Півтора року тому було створено спільне підприємство «Екотехніка-Виноградів». Його завданнями стали підготовка проектної документації та запуск сонячної електростанції. Це серйозний крок у переході на альтернативні види виробництва енергії, яка буде закуповуватися за «зеленим тарифом», тобто держава компенсовуватиме витрати на виробництво електроенергії, оскільки вони є поки що більшими, ніж на ГЕС і АЕС. Найбільш зручна територія для розташування ЕС – урочище Полігон. 99 гектарів землі тут можна використати для встановлення сонячних пластин і виробництва електрики.

Як ви прийшли до цього проекту? Адже це значною мірою технологічний проект, а ви працюєте у зовсім іншій сфері – організації санаторного відпочинку.

— Насправді фізика, механіка, точні науки мені дуже близькі, у дитинстві ми взагалі з інтересом працювали в гуртках технічної творчості, власними руками монтували магнітофони, зачитувалися «Юним техніком». Своє майбутнє я пов’язував з роботою на заводі в Краматорську Донецької області. Адже у місті були величезні машинобудівні заводи. І врешті й вищу освіту здобув відповідну, пов’язану з новими технологіями у машинобудуванні. Але з часом стало зрозуміло, що робота на заводі – це лише перший рівень самореалізації. Потрібно було щось вирішувати, шукати себе в нових умовах. Батько завжди казав: «Життя є сьогодні й завтра, а минуле мертве. Тому не треба триматися за минуле». І ще він з дитинства привчав до працьовитості, бо вважав, що цю рису слід виховувати з дитячих років. «Щоб стати спортсменом, треба тренуватися». І це допомогло в житті. Відтоді був я і робітником-будівельником, і підприємцем, і заступником голови Держкомітету з питань підприємництва... Але все одно, де б не доводилося працювати, науковий прогрес привертав мою увагу. За останні роки наука розвивалася стрімко, дала дивовижні результати. Тому нові технології — це те, що мене постійно цікавить, те, в чому врешті я добре розбираюся.

А санаторій «Теплиця»?

— Свого часу я вирішив зайнятися організацією санаторного відпочинку, рекреацією. Першим об’єктом стала колишня база відпочинку взуттєвої фабрики. На той час вона перетворилася на абсолютну руїну. Для мене в цьому були певні переваги. Одна з них — можна дешевше викупити. Але мені як будівельнику легше було будувати все заново, з «нуля», ніж займатися реконструкцією. І я побудував базу відпочинку для дітей.

Відтак було ще кілька проектів, частина яких також орієнтована саме на дітей. А потім я потрапив на Закарпаття, в «Теплицю». І тут, поспілкувавшись з людьми, зрозумів, що регіон має унікальний потенціал. Так, природа, повітря — все це важливі фактори для туризму, рекреаційної індустрії. Але найбільше багатство – людяність, привітність закарпатців, природна толерантність, якої не навчишся в жодній школі. Тому відродження «Теплиці» й санаторію «Боржава» стало для мене справою життя. Сюди вкладається майже вся енергія, вся увага для того, щоб сотні закарпатців мали робочі місця, щоб я міг виплатити їм заробітну плату, а наші гості з багатьох країн могли відпочити й поправити тут своє здоров’я.

Проте ви зайнялися і альтернативною енергетикою. Коли вперше виникла ідея сонячної електростанції?

— Я уважно спостерігав, як розвивається альтернативна енергетика у світі. А з часом доля звела мене з людьми, які працювали у цій сфері. Під час поїздки в Прагу ми обговорили цю ідею з чеськими партнерами. І не просто обговорили. Перш ніж всерйоз приступити до «сонячного» проекту, я побував на семінарах, ознайомився з роботою сонячних електростанцій в 7 європейських країнах. Два роки тому було створено підприємство «Екотехніка-Виноградів», яке й мало зайнятися підготовчою роботою. Виноградівський район міг стати одним із піонерів у використанні енергії Сонця. На жаль, процес затягнувся надовго, і в результаті ми знаходимося майже на тому ж етапі, що й починали, а тим часом сонячні електростанції повним ходом відкриваються по Україні.

Що ж стало перепоною для «Екотехніки»?

— Всі процедурні питання вирішувалися надто довго. Багато часу забрало узгодження технічних моментів. А тому лише кілька тижнів тому я зміг нарешті пояснити ситуацію депутатам районної ради, які на своєму рівні прийняли позитивне рішення і навіть готові звернутися до Кабінету Міністрів України з приводу будівництва СЕС. Територія, на якій найбільш доцільно було б звести електростанцію, – урочище Полігон біля села Боржавське.

Відверто кажучи, це заворожене місце. Уже була спроба збудувати тут майданчик для утилізації твердих відходів.

— Я говорив з людьми у Боржавському, зустрічався з учителями, парафіянами села щодо сонячної ЕС, і вони цілком позитивно поставилися до цієї ідеї. Тут уже нелогічно ставити питання про екологічну небезпеку. Навпаки – відновлювальна енергія найбільш безпечна для довкілля. Зрештою, тут будується мій дім, тут житиме моя сім’я, мої діти, тому мені небайдуже, яким буде цей край у найближчому майбутньому. А нові сонячні електростанції – це ще й шлях до енергетичної незалежності України.

Багато говорять про те, що всі сонячні електростанції й «зелені тарифи» запроваджені «під конкретну людину», а для інших тут місця нема.

— Це не так. По-перше, фірма «Екотехніка» успішно реалізує проекти в Чернівецькій та Вінницькій областях, іде будівництво сонячної електростанції під Одесою. Якби це залежало від когось конкретно, то успіх чи неуспіх справи був би однаковий у всіх випадках. Крім того, зволікання відчувається не лише у роботі з ЕС, але й з іншими проектами. Наприклад, ми будуємо рекреаційний комплекс «Вулкан». І так само занадто багато часу йде на різні узгодження. Я думаю, слід говорити не про навмисні перепони, а про те, що потрібні активність, посилений інтерес до проекту з боку всіх зацікавлених структур у районі й області. Все-таки один у полі не воїн.

Попереду чекає ще презентація проекту і громадські слухання перед громадами сіл. Чи готові ви до обговорення?

— Цей етап передбачений українським законодавством, і я готовий відповісти на всі запитання, залучити для цього спеціалістів. Але скажу чесно, я легко відмовлюся від будівництва електростанції, якщо відчуватиму принципову незгоду. Особисто для мене цей проект не є чисто бізнесовим. Адже пройде не один рік, поки вкладені мільйони будуть повернуті інвесторам. Проект цікавий перш за все як енергетична перспектива для Виноградівщини й Закарпаття. І перші керівники області й району це розуміють, висловили підтримку.

Але зараз питання стоїть руба – або ми негайно вирішуємо всі проблеми, що гальмують процес, і навесні за два місяці будуємо електростанцію, або інвестори відмовляються працювати у нас і перекидають свої кошти в інший український регіон. Відповідно там будуть створюватися робочі місця й інфраструктура, з’являться нові джерела для надходжень в бюджет.

Василь Горват

Теги: сонячна електростанція, Уваров

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати