Відомим є й те, що у свій час храм відвідали крайові духовні світочі Духнович, Лучкай, Стойка…
Місцеві парафіяни та паломники з навколишніх сіл Мокра, Тур’я-Бистра, Тур’я-Поляна, Тур’я-Пасіка взяли участь у божественній літургії, проведеній отцем Анатолієм Горзовим у зворушливому супроводі місцевого церковного хору.
Після служби настоятель храму та куратор Микола Петрішко демонстрували присутнім цікаві архівні та інші довідкові документи про історичну долю Церкви у селі Порошково. У тому числі й за часів віцеархідиякона о. Івана Сільвая і відомого душпастиря, теолога та письменника о. Євгена Фенцика, який був парохом у Порошкові.
Старожили споминали світлі та чорні сторінки своєї святині. Зокрема, як проводилася «реставрація храму», внаслідок якої назавжди зникла з нього своєрідна реліквія — ювелірно різьблені безіменним зодчим вхідні двері з оздобленнями на біблійні теми та карбами з прізвищами священиків, дяків, кураторів, інших церковних служителів…
Юрій Шип
369 2024-04-18 / 12:24:50
Андрій Федорович Бачинський греко-католицький єпископ як і всі церкви Закарпаття до приходу красної чуми у 1943 році, які відразу всі церкви віджали і зробили правосламними москальського патріархату
Іван Готра 2013-02-15 / 09:42:52
Шановна редакція « Новин Закарпаття»!!! В номері №№154 – 155(4021-4022) було опубліковано невелику замітку під назвою «Церква Святого Миколая в Порошкові». Автором даної замітки були допущені деякі неточності(при невеликому бажанні тут можна побачити подачу завідомо неправдивих даних), тому я дуже сподіваюсь Ви дозволите публікацію матеріалу, який Вам надсилаю. Метою матеріалу є усунення допущених неточностей. З повагою – Іван Готра, прихожанин храму Святого Миколая села Порошково Української Православної Церкви.
Церква Святого Миколая в Порошкові – що насправді.
Особисто я, як і можливо багато інших, перед тим як щось читати, читаю спочатку назву і підпис автора, а вже потім саму статтю. Тому і був щиро здивований, що Юрій Шип, чиїм походженням з Порошкова багато його жителів щиро гордяться – пан Юрій з тих небагатьох, які прославляють наш край – пише про православний храм села. Прочитавши статтю дивуватися став більше… Я розумію, що пан Юрій – людина творча, душа в нього поетична, для нього не факти головні, аби рифма була, століття сюди, століття туди – нічого не міняє… Найстарішим збереженим храмом Перечинщини є дерев’яний храм у селі Лікіцари, а храм у селі Порошково відноситься вже до кам’яних будов, хоча і безумовно – найстаріший мурований храм в Перечинському районі. Освятити храм Андрей Бачинський 250 років тому назад в якості єпископа не міг – храм став будуватися 1762 року, а єпископом А.Бачинський став 1773 року. А ось освячення храму(закінчення будівництва храму) в 1785 році – це вже більш ймовірно.
Хочеться погодитися з автором в тому, що відзначення престольного празника в православному храмі Святого Миколая 19 грудня – подія особлива для жителів села Порошково. Були присутніми священики з Т.Бистрої, Зернівська, М.Березного, Ракошино, Воєводино. Святу літургію в православному храмі разом з процесіями інших сіл в цілому прийшло послухати близько 400 православних вірників. Саму Святу літургію разом з іншими православними священиками проводив настоятель православного храму Святого Миколая села Порошково отець Віктор Палчей… На престольному празнику виступали діточки з воскресної школи та молодіжного православного братства(Діє з благословення Архієпископа Ужгородського та Мукачівського Феодора). Близько 150 дітей в цей день прийняло причастя, Святий Миколай за гарну поведінку дав їм подаруночки… На Різдво у Святій літургії прийняло участь понад 250 вірників православної церкви, колядували діточки з воскресної школи та православного молодіжного братства.
О. Іван Сільвай, о. Євген Фенцик належать по праву до когорти будителів нашого краю, тому варто було би знати, що о. І. Сільвай жив і працював у Т.Реметі, а о. Є. Фенцик заслужив нашу повагу не лише як духовна особа, а насамперед своєю літературною та видавничою діяльністю – саме на період його душпастирської діяльності в Порошкові припадає видання газети «Листок» , де друкувалися твори багатьох діячів нашого краю того періоду, в тому числі і твори його друга І.Сільвая… До речі – Є. Фенцик належав до «москвофільської» течії в нашому краї.
На кінець хочеться все таки висловити припущення, що шанований пан Юрій Шип все ж таки мав на увазі греко – католицьку церкву Святих Кирила і Мефодія, лишень трохи – трохи перепутав її з православним храмом Святого Миколая, бо й куратор в православному храмі інша особа… В поетичному стилі заміна дійсного на бажане підсилює сприйняття поезії, в реальності заміна дійсного на бажане…
З повагою Іван Готра.