На фестивалі духовної пісні русинів-українців в Словаччині Закарпаття представляла "Оріховчанка"

До початку фесту закарпаток запросили заспівати після закінчення служби Божої у місцевій православній церкві. Священик оголосив про приїзд гостей. Опісля завітали  в Будинок культури, який разом із будинком міської управи розташований на центральній площі міста. Це — велика будівля, в якій тепло і затишно. У фойє роздавали двотижневик, який видає Союз русинів-українців Словацької Республіки, «Нове життя» та продавали книги україномовних письменників і громадських діячів (І.Невицької, С.Сабола (Зореслава)...

Павло Богдан, заступник голови центральної ради Союзу русинів-­українців Словаччини, який є організатором фестивалю, розповів «Новинам Закарпаття», що переслідували єдину мету – примирити православних і греко­-католиків (були майнові конфлікти і т.п.) через культуру. І це вдалося. Він же констатує, що цьогоріч приїхало всього 9 хорів та ансамблів із словацьких міст (Гуменного, Бардійова), Сербії та України, а в попередні роки бувало й 17. На наше запитання, в чому причина, пан Павло зіслався на те, що тепер багато подібних музичних свят та й, зазвичай, учасникам власним коштом доводиться забезпечувати свою поїздку. Зрештою, фінансування потреб української меншини бажає бути кращим не тільки, коли йдеться про цей фестиваль.  Редактор словацького радіо для нацменшин «Патріа» Віктор Шак, який родом з України, зазначив,  що не так давно їхній ефірний вечірній час змістили так, що він збігся з транслюванням новин на словацьких телеканалах. «Пісні й передачі, до прикладу, для русинів­-українців були чи не єдиним нагадуванням про матір­-Україну. Про причини треба питати не у мене», — констатує.

До речі, головним меценатом свята виступив самодіяльний художник, власник галереї Андрій Смоляк. Наша «Оріховчанка» виділилася одразу на тлі інших гарними костюмами та чистим співом. «Зараз послухаєте, як ці заспівають», — коментувала слухачка у залі своїй сусідці. Диригувала Тетяна Раховська, а розбавив жіночі голоси соліст Сергій Раховський. Відеооператори побігли до сцени. Виступ сприйняли на ура. 

Екс­дипломат, а нині вчитель Олександр Сушко зауважив: «Коли хтось приїжджає з України, то це для нас свято». Але такі поїздки вдається зорганізувати переважно завдяки давнім зв’язкам з іноземними колегами та спонсорам, нерідко організатори навіть самі забезпечують житлом закарпатців. Сама ж «Оріховчанка» задоволена своїм словацьким турне. Виступ на фестивалі не виснажив, бо всю зворотну дорогу додому їхав «співаючий автобус».

Оксана Штефаньо